Події

 Роздуми на Хрестопоклінну Неділю читати далі   

 

 Подвижниця віри христової. Життя і подвиг м. Йосифи Ісопенко, ЧСВВ  читати далі   

 

 Відбулися реколекції для дівчат читати далі   

 

 Захист кандидатської кандидатської дисертації с. Дарії Турків, ЧСВВ читати далі   

 

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 

Світлої пам’яті

Спогади про с.Марію Войтович, ЧСВВ

   Сестра Марія Василина Войтович народилася 3 червня 1920 р.Б. в с. Себачив у Польщі. Потім проживала в м. Белз, в Україні. В сім’ї Войтовичів було троє дітей: один брат, сестра Галина і наймолодша Василина. Батько був священиком, та в молодому віці Бог покликав його до себе. Виконуючи своє священиче служіння, він заразився на тиф і помер, так і не побачивши своєї молодшої доньки. Мама була розумною жінкою і добре виховувала своїх дітей. За свідченням с. Марії, після смерті батька Митрополит Андрей Шептицький заопікувався їхньою сім’єю, як за дітьми-сиротами священика. Вже будучи в монастирі, с. Марія часто підходила до погруддя Шептицького, молилася до нього і називала своїм батьком.

   

Читати далі »

   Свої шкільні роки Василина провела в гімназії сестер василіянок у Львові по вул. Длугоша 17 а. Ще тоді, будучи молодою дівчиною, бачивши посвяту сестер, бажала наслідувати їх і присвятити своє життя Богові. Та почалася війна. Сім’я Войтовичів переїхала до Польщі, а Василина вирішила залишитися в Україні. В цей час сестра знайшла собі роботу в Госінспекції по карантину рослин, де працювала лаборанткою. Коли для УГКЦ настали часи підпілля, Василина продовжувала контактувати з сестрами василіянками. Бажання прийти на службу Богові щораз більше зростало, і в день Св. Василія Великого – 14 січня 1972 р. вона прийшла до монастиря, де прийняла монаший постриг і отримала нове ім’я Марія. 14 січня 1978 р. сестра склала Професію Довічних Обітів. В монастирі сестри пізнали с. Марію як лагідну, смиренну особу. Була мовчазною та особливо делікатною у спілкуванні з іншими. Добре знала польську мову, тому часто м. Ірина поручала перекладати їй духовні книжки на українську мову. Більшу частину свого часу сестра Марія проводила учитанні духовних книг та в молитовній злуці з Богом, дякуючи за отримані ласки. Завжди пам’ятала, щоб у всьому приподобатися Господеві. Своїм життям свідчила, що Ісус був її єдиною Любов’ю і Радістю. Часто ділилася своїми роздумами про зустріч з Господом після своєї смерті, як колись зустрінеться зі своїм батьком, якого ніколи не бачила.

    Померла с. Марія 15 серпня 2013 р. та похована в Зимній Воді поряд з нашими сестрами. Вічна їй пам’ять.

Спогади про с.Маркію Сенюк, ЧСВВ

    Сестра Марія Маркія Сенюк народилася 20 липня 1926 р. у християнській родині в селі Щеп’ятині (Польща).

  Батько – Сенюк Яків і Мама – Сенюк Теодозія. Була другою дитиною в батьків. Старша сестра Анна і молодша від неї Ксеня (с. Констанція). Батьки жили і виховували нас по християнськи. Самі ходили до церкви і дітей брали зі собою. В селі були сестри Служебниці. Сестри вели садочок (захоронку). Сестри вчили катехизму і готовили дітей до Першої Сповіді і Св. Пичастя.

  В неділю всі ходили на Службу Божу. Після Служби Божої пообідали. Всі посідали знову за стіл – бабця, мама і ми, діти, а батько читав нам Біблію. Всі слухали. Тому діти (сестри) у школі на уроці катехизму на питання священика, який приходив кожного тижня до школи, сестри перші піднімали руки(зі слів сусідського хлопця).

 

Читати далі »

  Сестра Маркія в родині була доброю, любленою дитиною. В молодому і старшому віці приходилося тяжко працювати на полі, потім у колгоспі.

  Прийшли для Церкви і людей тяжкі часи. Наших Греко-католицьких священиків арештовували. Ми тяжко пережили втрату нашого священика о. О.Зарицького, який перед арештом просив наших парохіян: “Благаю вас, не зрадьте віри наших батьків”. Ми були свідомі і старалися дотримуватися того. Церкви заняли православні священики. Нам залишилося в неділю слухати Службу Божу по радіо з Ватикану, або іти до костела. Сестра Маркія тут була надзвичайно вірна. Сама трималася своєї віри та іншим радила і просила, щоб трималисябатьківської віри. За це, коли наша Церква вийшла з підпілля, сестра була нагороджена грамотою і медаллю. Отець Олексій Зарицький листувався з нами з тюрми і дуже тішився, що ми тримаємося Католицької віри. На щастя в нашому домі в Рясній часто правилася Служба Божа. Священики, які вийшли з тюрми, нас обслуговували. В хаті були Святі Тайни. На Службу Божу приходили молоді і старші люди. Познайомилися з сестрами монахинями, з отцями монахами. І так почалися вступлення до монастиря. Серед численних покликань сестра Маркія вступила до Чину Сестер Василіянок в 1962 р.

  Першою настоятелькою в сестри була мати Маврикія Хома. Жила в с. Зимна Вода. Сестра Маркія, як і всі сестри на цей час, жила в свойому домі, тільки на час реколекцій, чи просити покуту, чи в іншій потребі їздила до настоятельки.

  В нас у Рясній так само часто збиралися сестри на Службу Божу, на молитву.

  Сестра Маркія жила з мамою і сестрою Анною. В житті с. Маркія була спокійна, працьовита, любила молитву.

  Після смерті старшої сестри Анни я пішла жити до с. Маркії в Рясну.

  З часом вік і неміч сестри збільшувалися. Настоятелі запропонували перейти жити до монастиря в Брюховичі. І ми 17.08.2012 р. перейшли жити зі с. Маркією до новіціятського дому в Брюховичах. В монастирі була забезпечена матеріально і духовно. Кожного дня мала можливість бути на Службі Божій і приймати Святе Причастя. Здоров’я погіршувалося. Два дні перед смертю приняла Тайну Єлеопомазання. І так 11 серпня 2014 р. рано по Службі Божій, після Святого Причастя на 89 році життя  відійшла до вічності.

  Зі святими упокій, Христе. Вічна їй пам’ять.

  Зі спогадів с. Констанції Сенюк, ЧСВВ, рідної сестри с. Маркії.

Спогади про с.Пракседу Ангелюк, ЧСВВ

  Сестра Пракседа – Параскевія Ангелюк народилася 27 лютого 1921р. в с.Боришківці, Борщівського р-ну.

14.01.1961р. — вступила до монастиря Сестер Василіянок у Тернополі.

07.04.1963р. — склала Перші Обіти.

01.08.1966р. — зложила торжественну Професію Вічних Обітів.

   Під час новіціяту магістрою була м.Соломія Чичула.

   с. Праксида мешкала в Тернополі.

Читати далі »

ЇЇ настоятелькою була м. Марія-Ольга Ворощак. Під час підпілля с. Праксида працювала в гостинниці в Тернополі до пенсійного віку.

  В монастирі с. Праксида була взірцевою монахинею. Старалась якнайточніше заховувати правила, особливо дбала про літургійну молитву. Любила працювати в городі, старанно доглядала квіти. Також працювала і на кухні. Часто можна було її бачити в каплиці на адорації Найсвятіших Тайн. Хоч була вже похилого віку та слабкого здоров’я, але старалася щодня їздити на Св. Літургію і по змозі завжди перебувати з Господом. Варто зазначити, що сестра терпеливо зносила переслідування УГКЦ, допити КДБ. С. Праксида дуже молилася за навернення грішників, переживала за їх нещасливу долю. Перед смертю забувалася, але завжди можна було її бачити з вервицею в руках і так і померла.

  Похоронена на кладовищі в Тернополі.

  Нехай Господь упокоїть слугиню свою з праведними.

Спогади про с. Макрину Гутій, ЧСВВ

   Сестра Макрина  Марта Гутій народилася 11 березня 1912 р. в с. Макарево Мукачевського р-ну Закарпатської області.

   Вперше про монахинь Марта почула, маючи 10 років, коли її батько повернувся з війни. Він розповів як сестри-монахині допомогли йому врятувати життя, і вже від того часу зродилося у Марти велике бажання, бути такою як ті монахині. Не минуло багато часу як Марта опинилася в сиротинцю в Ужгороді, яким опікувалися сестри Василіянки. Вихователькою була м. Миколая (з Болехова), яка дуже любила дітей, за що вони вважали її мамою. Марта була пильною в науці і в праці. Від самого початку поручили їй доглядати за квітами. Найбільше з усіх квітів полюбила троянди і до кінця свого життя доглядала старанно за ними. Та говорила: „Я і троянда — це одне“.

Читати далі »

01.01.1929р. — вступила до монастиря Сестер Василіянок.

01.01.1930р. — склала Тимчасові Обіти.

01.01.1935р. — зложила торжественну Професію Довічних Обітів.

     с. Макрина вчилася на кулінарських і друкарських курсах, в музичній школі, в університеті, добре знала німецьку мову. В 1946 (1947) році приїхала до Хусту, де о. Волошин запросив сестер до праці в сиротинець. В сиротинці с. Макрина займала уряд директора, а також була викладачем та вихователем. В монастирі було 6 сестер і с. Макрина була настоятелькою.

    с. Макрина була вимогливою як до себе, так і до інших. В монастирі був строгий порядок та взаємна пошана і любов.

   В 1953 році радянська влада вигнала сестер з монастиря. В роки підпілля с. Макрина працювала на різних роботах, та коли дізнавались правду про неї — її розраховували.Але Бог опікувався нею завжди. Коли с. Макрині забороняли катехизувати і пригрожували, вона відважно відповідала: „Я це робила і буду робити, бо це мій обов’язок, а хочете мене замучити, то можете вже, а я буду вдячна вам, що можу своє життя віддати за Бога“. Ці слова так здивували їх, що залишили її живою. Цілий Хуст вдячний Богові, що мав в підпіллі таку відважну монахиню, яка катехизувала і в греко-католицькій, і в мадярській церкві. Одне було її бажання — дати Бога людям, а особливо дітям, яких вона дуже любила.

   Коли Церква вийшла з підпілля, с. Макрина попросила директора гімназії, щоб прийняв її вести урок релігії, а також викладала в школах. По суботах збирала дітей при церкві і приготовляла їх до першої сповіді, закріплювала знання, які вони попередньо дістали. В мадярській церкві по неділях і святах мала благословення розносити Св. Причастя хворим і стареньким людям. Це вона робила до останніх днів свого життя.

   Відійшла до Господа на 93 році життя, у монастирі перебувала 76 років.

   Нехай Господь упокоїть слугиню свою з праведними.

Спогади про с. Ірину Цюпу, ЧСВВ та с. Дам’яну Тершаковець, ЧСВВ.

Сестра Ірина Марія Цюпа

 Сестра народилась 4.08.1925 р. на Івано-Франківщині. Вступила до монастиря в підпіллі 1974 року, будучи бездітною вдовою. 

   За життя відзначалась особливою вірністю українській греко-католицькій церкві, побожністю, ввічливістю, сильно вірила в силу молитви і багато молилася. Ніколи не жалілася. Під час підпілля допомагала священникам, пекла просфору, працювала з дітьми, підготовляла до шлюбу, святого Причастя.

Читати далі »

    В релігійному дусі провадила родину, з якою мешкала до смерті. Часто любила повторяти за псалмопівцем: Благословення Господнє над тими, котрі його люблять.

    Відійшла до Господа 24.07.2000 року.

 

Сестра Дам’яна Дарія Тершаковець

    с.Дам’яна народилась 27.12.1920 р. на Львівщині. До монастиря вступила в підпіллі 1958 року. Облеклась приблизно в 1960 році. Перші обіти зложила 1962 року. Професію зложила 1970 року на руки м.Ірини Янович. Відійшла до Господа 24.07.2000 року.

   За життя відзначалась особливою добротою, щирістю, ревністю у служінні і виконуванні щоденних монаших зобов’язань (помимо того, що не було зорганізовано звичайне монаше життя — підпілля).

   Під час підпілля була правдивою апостолкою, допомагала священникам, їздила по селах, містах щоб підтримати у вірі, підготовляла до шлюбу, святого Причастя. Часто можна було бачити її з повними сумками літератури, яку вона спішила роздати вірним. В її маленькій, без вікон, кімнатці в Самборі був завжди притулок для всіх, де сестра радо ділилась чим могла. Вона жила не для себе, а для інших.

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі