Події

18.08.2019 р. Б – у переддень великого празника – Преображення Господа нашого Ісуса Христа в монастирі Святого Йосифа Обручника в м. Івано-Франківську 4 Сестер Чину Святого Василія Великого сказали Господеві своє вічне «Так» читати далі 

 

1 серпня, у день празника Преподобної Матері Макрини двоє наших Сестер-постулянток облеклись в монаший одяг та прийняли нові імена  читати далі 

 

20 червня  у стінах Папського Східного Інституту в Римі на факультеті східного канонічного права с. Магдалина Витвицька захистила свою докторську дисертацію читати 

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі

 

Світлої пам’яті

Спогади про с. Макрину Гутій, ЧСВВ

   Сестра Макрина  Марта Гутій народилася 11 березня 1912 р. в с. Макарево Мукачевського р-ну Закарпатської області.

   Вперше про монахинь Марта почула, маючи 10 років, коли її батько повернувся з війни. Він розповів як сестри-монахині допомогли йому врятувати життя, і вже від того часу зродилося у Марти велике бажання, бути такою як ті монахині. Не минуло багато часу як Марта опинилася в сиротинцю в Ужгороді, яким опікувалися сестри Василіянки. Вихователькою була м. Миколая (з Болехова), яка дуже любила дітей, за що вони вважали її мамою. Марта була пильною в науці і в праці. Від самого початку поручили їй доглядати за квітами. Найбільше з усіх квітів полюбила троянди і до кінця свого життя доглядала старанно за ними. Та говорила: „Я і троянда — це одне“.

Читати далі »

01.01.1929р. — вступила до монастиря Сестер Василіянок.

01.01.1930р. — склала Тимчасові Обіти.

01.01.1935р. — зложила торжественну Професію Довічних Обітів.

     с. Макрина вчилася на кулінарських і друкарських курсах, в музичній школі, в університеті, добре знала німецьку мову. В 1946 (1947) році приїхала до Хусту, де о. Волошин запросив сестер до праці в сиротинець. В сиротинці с. Макрина займала уряд директора, а також була викладачем та вихователем. В монастирі було 6 сестер і с. Макрина була настоятелькою.

    с. Макрина була вимогливою як до себе, так і до інших. В монастирі був строгий порядок та взаємна пошана і любов.

   В 1953 році радянська влада вигнала сестер з монастиря. В роки підпілля с. Макрина працювала на різних роботах, та коли дізнавались правду про неї — її розраховували.Але Бог опікувався нею завжди. Коли с. Макрині забороняли катехизувати і пригрожували, вона відважно відповідала: „Я це робила і буду робити, бо це мій обов’язок, а хочете мене замучити, то можете вже, а я буду вдячна вам, що можу своє життя віддати за Бога“. Ці слова так здивували їх, що залишили її живою. Цілий Хуст вдячний Богові, що мав в підпіллі таку відважну монахиню, яка катехизувала і в греко-католицькій, і в мадярській церкві. Одне було її бажання — дати Бога людям, а особливо дітям, яких вона дуже любила.

   Коли Церква вийшла з підпілля, с. Макрина попросила директора гімназії, щоб прийняв її вести урок релігії, а також викладала в школах. По суботах збирала дітей при церкві і приготовляла їх до першої сповіді, закріплювала знання, які вони попередньо дістали. В мадярській церкві по неділях і святах мала благословення розносити Св. Причастя хворим і стареньким людям. Це вона робила до останніх днів свого життя.

   Відійшла до Господа на 93 році життя, у монастирі перебувала 76 років.

   Нехай Господь упокоїть слугиню свою з праведними.

Спогади про с. Ірину Цюпу, ЧСВВ та с. Дам’яну Тершаковець, ЧСВВ.

Сестра Ірина Марія Цюпа

 Сестра народилась 4.08.1925 р. на Івано-Франківщині. Вступила до монастиря в підпіллі 1974 року, будучи бездітною вдовою. 

   За життя відзначалась особливою вірністю українській греко-католицькій церкві, побожністю, ввічливістю, сильно вірила в силу молитви і багато молилася. Ніколи не жалілася. Під час підпілля допомагала священникам, пекла просфору, працювала з дітьми, підготовляла до шлюбу, святого Причастя.

Читати далі »

    В релігійному дусі провадила родину, з якою мешкала до смерті. Часто любила повторяти за псалмопівцем: Благословення Господнє над тими, котрі його люблять.

    Відійшла до Господа 24.07.2000 року.

 

Сестра Дам’яна Дарія Тершаковець

    с.Дам’яна народилась 27.12.1920 р. на Львівщині. До монастиря вступила в підпіллі 1958 року. Облеклась приблизно в 1960 році. Перші обіти зложила 1962 року. Професію зложила 1970 року на руки м.Ірини Янович. Відійшла до Господа 24.07.2000 року.

   За життя відзначалась особливою добротою, щирістю, ревністю у служінні і виконуванні щоденних монаших зобов’язань (помимо того, що не було зорганізовано звичайне монаше життя — підпілля).

   Під час підпілля була правдивою апостолкою, допомагала священникам, їздила по селах, містах щоб підтримати у вірі, підготовляла до шлюбу, святого Причастя. Часто можна було бачити її з повними сумками літератури, яку вона спішила роздати вірним. В її маленькій, без вікон, кімнатці в Самборі був завжди притулок для всіх, де сестра радо ділилась чим могла. Вона жила не для себе, а для інших.

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.