Події

18.08.2019 р. Б – у переддень великого празника – Преображення Господа нашого Ісуса Христа в монастирі Святого Йосифа Обручника в м. Івано-Франківську 4 Сестер Чину Святого Василія Великого сказали Господеві своє вічне «Так» читати далі 

 

1 серпня, у день празника Преподобної Матері Макрини двоє наших Сестер-постулянток облеклись в монаший одяг та прийняли нові імена  читати далі 

 

20 червня  у стінах Папського Східного Інституту в Римі на факультеті східного канонічного права с. Магдалина Витвицька захистила свою докторську дисертацію читати 

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі

 

Світлої пам’яті

Спогади про с.Апфію Ванькевич, ЧСВВ

 

     Сестра Апфія-Ганна Ванькевич  народилася 27 березня 1920р. в с. Новий Люблинець, повіт Жешув (Польща). Під час другої світової війни була примусово вивезена до Німеччини на працю. По  поверненні до Львова працювала на швейній фабриці.

Читати далі »

 15 08. 1967р. — вступила до монастиря Сестер Василіянок

14.06.1970р. — склала Перші Обіти.

11. 06.1978р. — зложила торжественну Професію Вічних Обітів.

      Першою настоятелькою її була м. Маврикія Хома. Після зложення Обітів с. Апфія була під проводом м. Ксені Петрівської, яка жила в Брюховичах і до якої належало ще 10 інших сестер. У той час сестра Апфія ще працювала на маслозаводі у м. Львові .

    Сестра Апфія любила молитву, сумлінно відбувала духовні вправи і поважала точність. Вже будучи старенькою, з вдячністю приймала все, що дає Господь і ніколи не скаржилася. А за вчинену їй услугу, навіть найменшу, щиро дякувала і благословила.

  Особливо відзначалася правдомовністю. Була чесною і працьовитою. Вона має брата Дмитра з родиною, а також за кордоном живе її рідна сестра Анастасія з родиною.

    Відійшла до Господа 26 вересня 2004 р.

    Похоронена на кладовищі в с. Зимна Вода. Нехай Господь упокоїть слугиню свою з праведними!

 

Спогади про с.Софію Козачок, ЧСВВ

   Сестра Софія Стефанія Козачок народилась 16.02.1926 року.

  Вступила до монастиря в підпіллі 1968 року.  За фахом адвокат. Довгі роки хворіла на ноги, останньо майже не ходила. Молоді сестри з радістю робили останню послугу сестрі, яка ніколи не жалілась.

   В часи підпілля сестра проживала разом з Сестрою Мартою Пелешок.

   За життя відзначалась оптимізмом та веселим духом.

   Відійшла до Господа 22 вересня 2001 року.

 

Спогади про м. Соломію Чичулу, ЧСВВ

     1 лютого 1911р м. Соломія – Софія Чичула, народилася в родині священика в с. Себечів (тепер територія Польщі). Батько о. Іван Чичула деякий час був парохом у с. Дністрик-Дубовий, Турківського повіту, Львівської області. Там і зростала мала Софійка. Навчалася у Яворові, в школі при монастирі сестер Василіянок.

Читати далі »

 15 листопада 1928р. — вступила до Чину

12 липня 1930р. — склала Перші монаші Обіти

3 вересня 1933р. — зложила Урочисту Професію Довічних Обітів.

   Новіціят проходила у Перемишлі — там була філія нашого монастиря, що у Яворові. Закінчила вчительський семінар, працювала вчителькою при Яворівському монастирі.

   Після розігнання монастиря в 1946р. разом із сестрами ще деякий час проживала в монастирському домі у с. Нижньо-Висоцькому Турківського району, де наші сестри мали школу. Коли й тут від сестер держава забрала школу і шкільний дім, вони зі стайні переобладнали собі хату і в ній проживали. Від 1954р. Перейшли ще з двома сестрами проживати до Дрогобича. де працювала в аптеці бухгалтером. 1963-2001рр. проживала в с. Зимна Вода, що біля Львова. Опісля м. Соломію з причини глибокої старості забрали на догляд до Провінційного дому, що є у Львові по вул. Кирила і Методія №17. Сестри дбайливо доглядали за старенькою, аж поки вона не померла.

   Обов’язки в Чині: від 1957р. була магістрою новіціяту. Спочатку у Дрогобичі, а від 1963р. у с. Зимна Вода і на прохання покійної Мати Протоігумені Йосифи Ісопенко, обняла Уряд Магістри Новіціяту в Провінції, який сповняла до 1990р. Одночасно була і настоятелькою. У домі по вул Садівницькій №23 в с. Зимна Вода, де проживала м.Соломія з сестрами, часто відбувалися реколекції для сестер, які провадили священики, а при неможливості часто сама Мати Соломія.

   Свій уряд Магістри і Настоятельки сповняла в часи підпілля і часто в їх домі бували представники КДБ. Від вступу до монастиря відзначалася твердістю в покликанні глибоким розумінням монашого життя. Мала велику набожність до Євхаристійного Ісуса, Пречистої Діви Марії і Божого Милосердя. Як в цілому житті, так особливо в глибокій старості проявляла велике старання про чистоту своєї совісті, перед смертю сповідалася майже щоденно.

    Одержала від Господа ласку легкої і спокійної смерті. За декілька хвилин перед смертю отримала Тайну Оливопомазання і розрішення з рук Впреп. о. Йоанікія Чверенчука, ЧСВВ, який в ці хвилини служив Проскомидію перед Святою Літургією в монастирській каплиці. Похоронена поруч з іншими сестрами Чину Святого Василія Великого на кладовищі в с. Зимна Вода.

      Вічна їй пам’ять!

Спогади про с. Марію Клюку, ЧСВВ

    Сестра Марія – Софія Клюка народилася 12 травня 1912 року у с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області. Ще в дитячому віці почула поклик Ісуса: „Іди за мною“, і за порадою пароха цього села, починаючи від дев’ятирічного віку складала обітницю посвяти Господеві в день Непорочного Зачаття, кожного року. Однак, вступила до монастиря лише у 1936 р. і до останнього подиху свого життя жертвувала Ісусові свої праці та молитви.

 

Читати далі »

    У 1939 р. склала Тимчасові обіти, а у 1952 р. Урочисту Професію Довічних Обітів.

     Завжи тиха, спокійна та урівноважена, була прикладом цілопальної жертви Господеві, живучи Євангелією та черпаючи сили у стіп Євхаристійного Христа.

     Її монаше життя починалося, коли наша Церква переживала нелегкі часи підпілля. Після насильного виселення, сестри були змушені проживати по квартирах. Але і в цей нелегкий час, с. Марія пам’ятає про головну заповідь Христа – любити свого ближнього і прощати. Один із епізодів її життя підкреслює цю чесноту. В часи підпілля с. Марія проживала по вул. Котляревського, 20, м. Івано-Франківськ, де часто відправлялася Служба Божа. Одного вечора сестра поверталася додому і її збив мотоцикл. В лікарні,  при обстеженні, виявляють удар в голову і лікар вимагає подати справу в суд. Але с. Марія прощає чоловікові, говорячи: „ Нехай Бог простить“. Та лікар далі наполягає на справедливому завершенні справи, застерігаючи: „Ви осліпнете, будете калікою“. Та с. Марія своє здоров’я поручає в руки Божі, відповідаючи: „Як Бог дасть, так буде“. За цей вчинок милосердя Бог винагородив сестру довгим життям та незліченними ласками. Центром її життя був Христос, який давав сили терпіти, прощати і з радістю служити Господеві і ближнім.

       Молодим сестрам завжди говорила: „Любіть Ісуса, довіряйте Йому і дякуйте за кожну мить свого життя“. З її уст ніколи не виходили слова нарікання чи незадоволення, тому що кожний обов’язок виконувала з любов’ю до свого Обручника. Її часто можна було бачити в каплиці з вервицею в руках, де вона молилася за всіх сестер, за Церкву і за наш народ. Завжди скромна і жертвенна, намагалася допомогти сестрам у виконанні домашніх обов’язків, і робила це з любов’ю , відчуваючи радість у служінні ближньому. Її слова були завжди прості та щирі, доповнені добрими ділами, які свідчили про цілковиту посвяту Господеві. Вона залишається для нас правдивим свідком Христа, який спонукує кожну з нас прямувати до святості. Адже Ісус сказав: „Будьте святі, бо Я Святий“.

        Сестра Марія Клюка відійшла у вічність 3 вересня 2006 р на 94 році життя.

        Похоронена на монастирському цвинтарі в селі Погоня 15 км від  м. Івано-Франківська.

        Нехай Господь упокоїть душу слугині Марії у своїх вічних оселях!

Спогади про с.Марію Войтович, ЧСВВ

   Сестра Марія Василина Войтович народилася 3 червня 1920 р.Б. в с. Себачив у Польщі. Потім проживала в м. Белз, в Україні. В сім’ї Войтовичів було троє дітей: один брат, сестра Галина і наймолодша Василина. Батько був священиком, та в молодому віці Бог покликав його до себе. Виконуючи своє священиче служіння, він заразився на тиф і помер, так і не побачивши своєї молодшої доньки. Мама була розумною жінкою і добре виховувала своїх дітей. За свідченням с. Марії, після смерті батька Митрополит Андрей Шептицький заопікувався їхньою сім’єю, як за дітьми-сиротами священика. Вже будучи в монастирі, с. Марія часто підходила до погруддя Шептицького, молилася до нього і називала своїм батьком.

   

Читати далі »

   Свої шкільні роки Василина провела в гімназії сестер василіянок у Львові по вул. Длугоша 17 а. Ще тоді, будучи молодою дівчиною, бачивши посвяту сестер, бажала наслідувати їх і присвятити своє життя Богові. Та почалася війна. Сім’я Войтовичів переїхала до Польщі, а Василина вирішила залишитися в Україні. В цей час сестра знайшла собі роботу в Госінспекції по карантину рослин, де працювала лаборанткою. Коли для УГКЦ настали часи підпілля, Василина продовжувала контактувати з сестрами василіянками. Бажання прийти на службу Богові щораз більше зростало, і в день Св. Василія Великого – 14 січня 1972 р. вона прийшла до монастиря, де прийняла монаший постриг і отримала нове ім’я Марія. 14 січня 1978 р. сестра склала Професію Довічних Обітів. В монастирі сестри пізнали с. Марію як лагідну, смиренну особу. Була мовчазною та особливо делікатною у спілкуванні з іншими. Добре знала польську мову, тому часто м. Ірина поручала перекладати їй духовні книжки на українську мову. Більшу частину свого часу сестра Марія проводила учитанні духовних книг та в молитовній злуці з Богом, дякуючи за отримані ласки. Завжди пам’ятала, щоб у всьому приподобатися Господеві. Своїм життям свідчила, що Ісус був її єдиною Любов’ю і Радістю. Часто ділилася своїми роздумами про зустріч з Господом після своєї смерті, як колись зустрінеться зі своїм батьком, якого ніколи не бачила.

    Померла с. Марія 15 серпня 2013 р. та похована в Зимній Воді поряд з нашими сестрами. Вічна їй пам’ять.

Спогади про с.Маркію Сенюк, ЧСВВ

    Сестра Марія Маркія Сенюк народилася 20 липня 1926 р. у християнській родині в селі Щеп’ятині (Польща).

  Батько – Сенюк Яків і Мама – Сенюк Теодозія. Була другою дитиною в батьків. Старша сестра Анна і молодша від неї Ксеня (с. Констанція). Батьки жили і виховували нас по християнськи. Самі ходили до церкви і дітей брали зі собою. В селі були сестри Служебниці. Сестри вели садочок (захоронку). Сестри вчили катехизму і готовили дітей до Першої Сповіді і Св. Пичастя.

  В неділю всі ходили на Службу Божу. Після Служби Божої пообідали. Всі посідали знову за стіл – бабця, мама і ми, діти, а батько читав нам Біблію. Всі слухали. Тому діти (сестри) у школі на уроці катехизму на питання священика, який приходив кожного тижня до школи, сестри перші піднімали руки(зі слів сусідського хлопця).

 

Читати далі »

  Сестра Маркія в родині була доброю, любленою дитиною. В молодому і старшому віці приходилося тяжко працювати на полі, потім у колгоспі.

  Прийшли для Церкви і людей тяжкі часи. Наших Греко-католицьких священиків арештовували. Ми тяжко пережили втрату нашого священика о. О.Зарицького, який перед арештом просив наших парохіян: “Благаю вас, не зрадьте віри наших батьків”. Ми були свідомі і старалися дотримуватися того. Церкви заняли православні священики. Нам залишилося в неділю слухати Службу Божу по радіо з Ватикану, або іти до костела. Сестра Маркія тут була надзвичайно вірна. Сама трималася своєї віри та іншим радила і просила, щоб трималисябатьківської віри. За це, коли наша Церква вийшла з підпілля, сестра була нагороджена грамотою і медаллю. Отець Олексій Зарицький листувався з нами з тюрми і дуже тішився, що ми тримаємося Католицької віри. На щастя в нашому домі в Рясній часто правилася Служба Божа. Священики, які вийшли з тюрми, нас обслуговували. В хаті були Святі Тайни. На Службу Божу приходили молоді і старші люди. Познайомилися з сестрами монахинями, з отцями монахами. І так почалися вступлення до монастиря. Серед численних покликань сестра Маркія вступила до Чину Сестер Василіянок в 1962 р.

  Першою настоятелькою в сестри була мати Маврикія Хома. Жила в с. Зимна Вода. Сестра Маркія, як і всі сестри на цей час, жила в свойому домі, тільки на час реколекцій, чи просити покуту, чи в іншій потребі їздила до настоятельки.

  В нас у Рясній так само часто збиралися сестри на Службу Божу, на молитву.

  Сестра Маркія жила з мамою і сестрою Анною. В житті с. Маркія була спокійна, працьовита, любила молитву.

  Після смерті старшої сестри Анни я пішла жити до с. Маркії в Рясну.

  З часом вік і неміч сестри збільшувалися. Настоятелі запропонували перейти жити до монастиря в Брюховичі. І ми 17.08.2012 р. перейшли жити зі с. Маркією до новіціятського дому в Брюховичах. В монастирі була забезпечена матеріально і духовно. Кожного дня мала можливість бути на Службі Божій і приймати Святе Причастя. Здоров’я погіршувалося. Два дні перед смертю приняла Тайну Єлеопомазання. І так 11 серпня 2014 р. рано по Службі Божій, після Святого Причастя на 89 році життя  відійшла до вічності.

  Зі святими упокій, Христе. Вічна їй пам’ять.

  Зі спогадів с. Констанції Сенюк, ЧСВВ, рідної сестри с. Маркії.

Спогади про с.Пракседу Ангелюк, ЧСВВ

  Сестра Пракседа – Параскевія Ангелюк народилася 27 лютого 1921р. в с.Боришківці, Борщівського р-ну.

14.01.1961р. — вступила до монастиря Сестер Василіянок у Тернополі.

07.04.1963р. — склала Перші Обіти.

01.08.1966р. — зложила торжественну Професію Вічних Обітів.

   Під час новіціяту магістрою була м.Соломія Чичула.

   с. Праксида мешкала в Тернополі.

Читати далі »

ЇЇ настоятелькою була м. Марія-Ольга Ворощак. Під час підпілля с. Праксида працювала в гостинниці в Тернополі до пенсійного віку.

  В монастирі с. Праксида була взірцевою монахинею. Старалась якнайточніше заховувати правила, особливо дбала про літургійну молитву. Любила працювати в городі, старанно доглядала квіти. Також працювала і на кухні. Часто можна було її бачити в каплиці на адорації Найсвятіших Тайн. Хоч була вже похилого віку та слабкого здоров’я, але старалася щодня їздити на Св. Літургію і по змозі завжди перебувати з Господом. Варто зазначити, що сестра терпеливо зносила переслідування УГКЦ, допити КДБ. С. Праксида дуже молилася за навернення грішників, переживала за їх нещасливу долю. Перед смертю забувалася, але завжди можна було її бачити з вервицею в руках і так і померла.

  Похоронена на кладовищі в Тернополі.

  Нехай Господь упокоїть слугиню свою з праведними.

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.