Події

 Роздуми на Хрестопоклінну Неділю читати далі   

 

 Подвижниця віри христової. Життя і подвиг м. Йосифи Ісопенко, ЧСВВ  читати далі   

 

 Відбулися реколекції для дівчат читати далі   

 

 Захист кандидатської кандидатської дисертації с. Дарії Турків, ЧСВВ читати далі   

 

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 

Роздуми сестер

Розважання над Євангелієм 11-ї неділі по Зісланні Святого Духа

 Євангелія від Матея 18, 23-35.

    “Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

Читати далі »

  1. Читання Слова Божого:

   Молитва: Царю Небесний, або ж літургійна молитва перед Євангелієм

    «Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вложи в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі. Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»

   Прочитаймо повільно і з увагою текст Божественного Писання так, щоби почути і усвідомити кожне слово. Читання можна повторити декілька разів.

  1. Роздумування.
  • До чого ж подібне Царство Боже? Прислухаймося до Ісуса, який у цьому Євангелії пробує пояснити нам про своє Царство, про Отця Небесного, про Його божественні устрої. Ось Він кладе у приклад «одного царя», який вирішив зробити фінансовий аудит свого майна. І виявилося, що йому багато заборговано.
  • Десять тисяч талантів боргу – це неймовірно велика сума. Це у мільйон разів більше за 100 динаріїв. 10 000 талантів = 100 000 000 динаріїв. А один динарій – то на той час денний заробіток. Спробуймо усвідомити, яким великим був борг цього чоловіка. Коштів за увесь його маєток, за самого цього слугу, за його дружину та дітей не буде досить, аби оплатити борг. Цей бідний слуга увійшов у великі борги! Що можна сказати про таку людину? Спробуймо зрозуміти ситуацію цієї людини.
  • Цей бідний слуга приймає рішення прийти до свого пана і просити: «Потерпи мені, я віддам тобі все!» Уявімо собі цю сцену так, ніби ми чуємо слова цього раба. Якою може бути наша реакція? «Чи я можу повірити цьому, що ти кажеш? Звідки ти зможеш віддати? Де ти візьмеш таку суму грошей? Скільки тобі часу потерпіти?» Слуга виявляється у безнадійній ситуації. Думка про нього погіршується коли чуємо продовження цієї історії. Коли той «здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен». Яким же немилосердним є цей раб! Яким захланним він може бути навіть тоді, коли вже сам є звільнений зі свого боргу! Як можеш не простити ти, що був винуватий 10 000 талантів, а той бідний тобі винуватий лише 100 динаріїв. Якою мізерною і немилосердною може виявитися людина.
  • Тут мимоволі думаю про мої борги Богові чи людям, скільки мені винуваті інші і чи я вмію простити. І в іншому місці Євангелія сказано: «і прости нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт 6:12). І ще : «прощайте, як Христос вам простив» (Кол. 3:13 )» І це усе правильно. У цій притчі йдеться про провину і про прощення! Ісус заохочує нас прощати.
  • Однак сьогодні хочу з вами також застановитися над безмірним і неочікуваним милосердям Бога! Бог – це той один Цар, який готовий подарувати прощення, якого ми навіть не сподіваємося. У випадку нинішнього слуги – це цілком неочікувані слова прощення. Ось «змилосердився пан над рабом тим, – і звільнив його, і простив йому борг!» Слуга навіть не наважувався просити про прощення боргу. Напевно й надалі уповав на те, що власними силами зможе віддати свої борги.
  • Саме цю істину відкриває нам Ісус у цій притчі. Отой євангельський Цар готовий нам відпустити усі наші борги, якими великими б вони не були. Чи я і ти можемо відважитися просити в Нього про це?
  • Зі смиренням і вдячністю усвідомлюймо скільки разів Бог вже простив мені мої довги і Він далі готовий прощати!
  1. Молитва.

   Дякую Тобі Боже за усі Твої вияви милосердя, які я досвідчила в моєму житті. Дякую Тобі, що даєш мені розуміти сутність твого Царства і твоєї безмежної милості. Даруй мені ласку не втрачати надію на Твоє Милосердя. Прошу тебе також даруй мені Твій неоціненний дар: прощати і просити прощення, щоби уподібнюватися до дітей Твого Небесного Отця і бути гідним учасником твого божестенного царства.

   Отче наш.

   Бажаю собі й усім нам, щоби наші сподівання про прощення наших боргів Бог перевищував виявами свого безмірного милосердя!

с. Лукія Мурашко, монахиня ЧСВВ

Розважання над Євангелієм 10-ї неділі по Зісланні Святого Духа

Євангеліє від Матея 17, 14-23

 

    14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” 17. “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” 18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. 19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” 20. Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” 22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, 23. і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.

 

 

Читати далі »

Царю Небесний…

 

 1.Читання Слова Божого

Прочитай з вірою цей святий текст, так, якби сам Господь промовляв зараз до твого серця.

   Читай кілька разів, повільно і вдумливо. Навіть, якщо цей уривок здається тобі дуже знайомим, таким, який прочитаний і прослуханий багато разів, не піддайся спокусі швидкого та невдумливого читання.

  Читай з допитливістю винахідника, щоб запитати себе: «Що каже Бог в цьому уривку Євангелія?» Спробуй переказати текст і ще раз дати об’єктивну відповідь на поставлене запитання.

 

 

  1. Роздумування
  • Придивися до цього простого чоловіка, який сьогодні дає тобі урок молитви. Роздумай над тим, що прості люди в Євангелії не вперше стають прикладом для інших. Не бійся бути простим перед Богом та перед іншими.
  • Розваж також над тим, що цей батько має велике горе, велику проблему. Пам’ятай, що великі чуда завжди починаються з великих проблем.
  • Пригадай собі власну найбільшу проблему, залежність, може, якусь хворобу. Можливо, маєш трудність із найближчою, найріднішою тобі людиною. Може, саме з цього приводу ти найбільше терпиш. Не закривайся у своєму болі. Дозволь, щоб цей біль змусив тебе бігти до Ісуса, потребувати його як єдиного Спасителя.
  • «…припавши йому до ніг…» (Мт 14, 14) – повтори з вірою в серці ці слова. Це перша форма молитви – впасти перед Богом. Бути людиною, слабкою, немічною, а його визнати своїм Богом!
  • Перебуваючи зараз у присутності Христа, скажи йому про свою проблему. Проси також милосердя для особи, дорогої тобі, яка цього найбільше потребує. А можливо, на теперішньому етапі твого життя ти є цією особою?.. Може, це тебе сьогодні кидає у якісь непевності, сумніви або ти перебуваєш у пошуках Спасіння? Святий Василій Великий наказував учневі Христа прямувати «царською дорогою», не звертаючи ані вправо, ані вліво. Якщо переживаєш у своєму житті падіння в якісь крайнощі, проси Христа про милість для тебе.
  • Поглянь ще раз на Ісуса, який своєю силою і владою виганяє демона з юнака. Чи маєш віру, що одним своїм Словом він сьогодні робить тебе вільним щодо твоєї найбільшої проблеми? Вдивляйся в обличчя Милосердя, яке виявилося в Ісусі Христі.
  • Прислухайся до розмови Ісуса з учнями. Він відкриває їм таємницю перемоги над злом. Це не будуть якісь техніки чи прийоми.

    «Коли матимете віру, як зерно гірчиці…» (Мт 17,20) та «…щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом» (Мт 17,21) – ось таємниця перемоги Христового учня.

  • Сьогодні Ісус ніби змушує тебе поставити запитання: «А якими є моя молитва та піст? Чи вони взагалі існують у моєму житті? Чи моя молитва і піст часом не перетворилися на мертві ритуали, які виконую механічно, без свого серця?»
  • Роздумай, як сьогоднішнє Слово знаходить своє відображення в уривку з Євангелії від Йоана: «Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо15, 3). Тепер зміни займенник мене на іменник молитва. Застановися над силою молитви і присутності Ісуса в ній у твоїй щоденності.
  • Після нового життя, яке Христос подарував тобі, чи зрозумієш, де криється сила твоїх перемог над злом?

 

Молитва

   На закінчення цього розважання подякуй Ісусові за виявлене милосердя щодо твоєї проблеми. Дякуй за всі уроки, які він як Учитель дає тобі на щодень.

   Дякуй Богові за його Світло і Правду, в яких він допомагає тобі перебувати.

   Проси сьогодні в нього сили й мудрості для тих батьків, які страждають разом зі своїми дітьми.

   Прославляй Христове милосердя словами 30 псалма:

   2. Вознесу тебе, о Господи, бо ти мене визволив і не дав ворогам моїм злорадіти надо мною. 3 Господи, Боже мій, я візвав до тебе і ти вилікував мене. 4 Господи, ти вивів із Шеолу мою душу і оживив мене з-поміж тих, що сходять в яму. 5 Співайте в псалмах Господеві, ви, його побожні, і дякуйте імені його святому!..

  12 На танок перетворив ти плач мій: розперезав моє веретище й оперезав мене веселощами, 13 щоб душа моя тобі псалми співала, – не мовчала. Господи, Боже мій, хвалитиму тебе повіки.

с.Єремія Стеблина, ЧСВВ

 

Горіти – Служити

Горіти – Служити

«Ви – світло світу. Так нехай світить перед людьми Ваше світло, щоб вони, бачивши Ваші добрі вчинки, прославляли Вашого Отця, що на небі.»

   Служити… Світити… Служіння свічки полягає в тому, що вона світить. Свічку запалюють. Вона багато чого може сама: горіти, тліти, згаснути, але не запалитись. Людина запалює свічку. Так і людина не може сама народитись і жити. Як свічку створює людина-свічкар, так і людину творить Бог-Творець.

   Спочатку свічкар розтоплює віск – майстерню тоді огортає солодкий запах меду, потім доводить його майже до кипіння і обережно, рівномірно, вузеньким струмочком наливає у форму. Це клопітка та благодатна праця. Форми попередньо треба виставити, натягнути гнотик посередині фігури і підв’язати. Важливо перевірити, щоб все було рівненько. І аж тоді гарячий віск можна наливати у підготовлені форми. Сама я зробити цього не зможу. А якщо й зможу, то, ймовірно, буде якийсь дефект. Треба щоб нас було двоє. Мама не може сама народити дитинку. Так само й тато ніколи не дасть життя дитині, якщо немає мами. Господь також не творив людину сам. А промовив: «Сотворімо її на Наш образ і на Нашу подобу».

  Коли нас двоє,  між нами має бути розуміння і співпраця. Спочатку на словах, згодом достатньо мови поглядів. Один тримає посудину з гарячим воском, інший розливає його меншою ємкістю у форми. Тай самі свічкарі потребують бути умиротвореними, спокійними. Те, як я наливаю віск дорівнює тому, як горітиме свічка. Найкращі свічки, однак, вдаються тоді, коли свічкар, усвідомлюючи свою неміч, з покорою просить Бога, щоб Він сам наливав віск. Прошу, щоб Господь скористався мною, моїми руками і тілом. Нехай я буду лиш знаряддям, а Ти, о Господи, сам зроби цю свічку. Лише тоді вона буде доброю. Свічкар віддає себе у руки люблячого Бога, щоб потім свічка могла бути у руках людини. Заливши останню форму, двоє свічкарів легенько виходять з майстерні, закривши за собою двері. Віск одразу починає застигати. Якщо в цей момент або впродовж наступних годин поворухнути столом з фігурами – є великий ризик, що свічка не вдасться.

 

Читати далі »

  Пресвята Трійця перебуває у гармонії любові. І так створила людину. А людина своїм притемненим гріхом розумом може лиш здогадуватись про велич величності Творця. Яким Досконалим, Люблячим і Творчим є Бог, що сотворив людину! Це ж треба було продумати кожного з нас – вас і мене, і мільярди людей у всі часи. І кожен особливий та неповторний. Господь делікатно вигаптував кожен атом кожнісінької моєї клітини. Добре знає найменшу мою частинку, добре розуміє мою поведінку. Господь створив мене, щоб я творила. Тепер, вочевидь, хоче послуговуватись мною, щоб далі діяти, бути у світі серед своїх дітей.

  Свічка не може сама себе запалити. Людина не може сама від себе жити. Свічку запалює людина. Джерело життя людини в Бозі.

  Запалена свічка горить, так, вона згоряє, але найважливіше – це процес: вона горить! Дає тепло і світло, а сама зменшується. Зникає її візерунок, але світло й тепло від цього не тратять своєї інтенсивності. Світло свічки освітлює лише певний невеликий простір довкола себе. Саме те місце, куди ви її поставите в кімнаті, буде освітлене. Саме воно має значення в конкретний цей момент.

  Чи ви пам’ятаєте свічку, яку ви востаннє запалювали? Чи пам’ятаєте ви першу в своєму житті свічку? Найпершу свічку запалили для вас в часі тайни Хрещення. Пізніше була свічка на Урочистому святому Причасті; на вашому дні народженні; на шлюбі чи облечинах; свічка є щоразу на Літургії і в особливих моментах вдома; відпроваджуючи нас до вічності, рідні також обов’язково запалять для нас свічку. Багато свічок горять для нас впродовж життя. Особливо у важливих моментах. Чи кожна з них пам’ятається? Пам’ятається атмосфера, яка творилася, не забувається той світлий рівномірний вогник, що його не погасили навіть сльози. Це як вогник надії – нехай він невеличкий, але впевнений, рівномірний і постійний.

  Господи, допоможи мені бути як та свічка. Горіти прагну я, служити. Тепло давати, світло. Так як Ти. Нехай згорю, нехай від мене не залишиться ні сліду. Важлива атмосфера, яка навколо зараз, в цей момент. Майбутнє, Господи, в твоїх руках, минуле – у Твоєму милосерді. А зараз, саме зараз Ти присутній і любиш. І та любов така гаряча і палка, хоч тиха, що не можливо не запалитись від її вогню, щоб і собі горіти. Формуючи кожну людину, Господь леліє її у Своїй любові і свободі. Господь дарує те найбільше: любов і волю у любові. За мною вибір – горіти чи залишитись стояти гарно запакованою. Я обираю жити і любити! Наповнюватись і віддавати. Переливатись, струменіти! Немов та губка – вбирати в себе воду й віддавати її ближнім. Немов та свічка – бути воском, який топиться, щоб давати ближньому і Богу світло і тепло. Віддаватись. Не застоюватись, а литись. Стояча вода в ставку, якщо її не чистити, рано чи пізно почне погано пахнути. А ми?! Ми ж пахощі Христові!!! В самому центрі гербу монахів і монахинь Чину Святого Василія Великого намальоване полум’я – потужний, вогняний стовп любові до Христа. Від самого низу до самого верху. Вогонь любові, що проймає всю особу. Й ота любов, тепло і світло перемагають темряву, зневіру, безнадію і невпевненість. Бо Бог завжди є сильний і завжди любить. Молімось, щоб служити, горіти і любити так, як Він.

с.Методія  Бадецька, ЧСВВ

 

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі