Сестри Чину Святого Василія Великого

Особливим це свято було ще й тому, що Обряд Вічних Обітів здійснив Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ  в монастирі Святого Йосифа Обручника в м. Івано-Франківську, куди завітав вперше. Також вперше на Україну завітала новообрана Архимандриня Сестер Чину Святого Василія Великого м. Марчела Рункан, ЧСВВ, яка приїхала із Сестрами з Румунської Провінції, щоб розділити радість торжества. Помолитися за Сестер та їх привітати з’їхалися Сестри з різних куточків України, де є монастирі Сестер Василіянок: із спільнот зі Львова та Брюховичів, з м. Яворова, з с. Корчин Сколівського р-ну Львівської обл., з с. Береги Пустомитівського р-ну Львівської обл.,  з смт. Войнилова Калуського р-ну Івано-Франківської обл, з с. Вишнівчика Теребовлянського р-ну Тернопільської обл, з м. Хуст та з м. Мукачево Закарпатської обл. Прибули на урочистість також Сестри, які здійснюють своє служіння за межами України: з Греції, з Італії та з Польщі. Привітати Сестер прийшли також численні рідні та друзі.

   Як зазначив Блаженніший Святослав, складення Вічних Обітів є надзвичайно важливою подією як для Сестер Чину Святого Василія Великого, так і для цілої Церкви; подія, яка сталася на небі, і подія, яка є здійснена у вічності. Адже складення Господеві Вічних Обітів кожною Богопосвяченою особою є свідченням перед Богом і перед людьми її бажання належати Христові цілковито: тілом і душею, на землі і у вічності. Через складення Вічних Обітів Богопосвячена особа «помираєдля світу», щоб жити для Господа, і все, що вона здійснює у своєму житті, є тільки для Нього, на Його славу і на користь тих, до кого Господь їх посилає через різного роду служіння. «Смерть» для світу є відображена в Обряді Вічних Обітів, коли Богопосвячені особи лягають хрестом на землю, їх накривають темним полотном, посипають живими квітами та співають частинку із Чину Похорону. Однак Вічні Обіти уособлюють і воскресіння. Адже опісля з Богопосвячених осіб знімають темне покривало і вони встають – воскресають для життя вічного, як і воскрес Христос. 

   Вічні Обіти є Небесним весіллям душі з Богом. Тому приречення наслідувати Христа і жити євангельськими радами, зберігаючи Чистоту, Убожество і Послух, Богопосвячена особа складає перед Богом, ставлячи руку на Євангеліє та підписуючи власною рукою обіцяне. 

   Для сили у духовній боротьбі Сестри Чину Святого Василія Великого під час складення Вічних Обітів отримують Конституції, нагрудний хрест, вервицю, обручку та запалену свічку. У Конституціях прописані правила монашого життя,  щоб на заклик Христа: “Коли хочеш ввійти в життя, зберігай Заповіді“, зберігали їх на життя вічне. Нагрудний хрест Сестри одягають на повсякчасну пам’ять про терпіння і приниження, оплювання, образи і рани, розп’яття і смерть Господа нашого Ісуса Христа, які Він добровільно перетепів за нас, щоб з усієї сили намагатися уподібнитися до Нього. Сестри також отримують Вервицю – меч духовний, яким є слово Боже в Ісусовій молитві, щоб завжди з іменем Господа Ісуса Христа мали в умі, в серці, в думках і словах: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішну.“ Особливою відзнакою складення Вічних Обітів поряд із хрестом на грудях є обручка, яка є знаком обручення з Господом. Ця обручка пригадує вірність Христові, який їх покликав, і Його вірність, та тісну злуку зі своїми співсестрами. Свічка має пригадувати, що чистим і чеснотливим життям та добрим прикладом Сестри мають стати світлом для світу, на збудування ближнім та на прославу Бога.

   Чин Вічних Обітів у Провінції Пресвятої Тройці в Україні Сестер Чину Святого Василія Великого відбувається тоді, коли у Сестер закінчується термін Тимчасових Обітів і вони мають бажання скласти Господеві Вічні Обіти. Переважно це відбувається 1 раз у році.

   Складення Вічних Обітів є дуже важливим кроком, до якого у спільноті Сестер Чину святого Василія Великого Сестри готуються упродовж 8 років із моменту вступу до монастиря, проходячи певні формаційні етапи: постулянтуру, новіціят, юніорат, щоб утвердити своє монаше покликання та зрости у ньому. 

   Метою постулянтури є дати нагоду особі, яка вступила до монашої спільноти, а також спільноті краще себе пізнати та зрозуміти. Цей час дає постулянтці змогу поступово перейти з її дотеперішнього способу життя до життя у монашій спільноті. Перед вступом до новіціяту постулянткці уділяють Чин Облечин, у якому вона приймає монаший одяг та нове монаше ім’я. 

   Метою новіціяту є поглиблення взаємовідносин з Ісусом Христом через молитву та формаційні курси відповідних духовних дисциплін та предметів. 

   Після закінчення новіціяту Сестри складають Тимчасові Обіти на відповідний термін. Метою Тимчасових Обітів є уможливити новий етап зросту у взаємовідносинах Сестри із Пресвятою Тройцею, в якому вона відчуває потребу ще глибше відповісти на Божий поклик, жертвуючи себе Тому, Хто перший полюбив її. Тимчасові Обіти є підготовчим етапом до складення Вічних Обітів. У цей час Сестри мають нагоду пізнати себе та утвердитися у рішенні йти за Господом до останнього віддиху та належати тільки Йому цілковито і навіки.

   Метою складення Вічних Обітів є увічнити взаємовідносини Сестри з Богом і провадити богопосвячене життя аж до смерті.

   Дякуємо Тобі, Господи, за безцінний дар життя і покликання до богопосвяченого стану. Дякуємо Тобі, Господи, що Ти і тепер кличеш іти за Тобою та сподобляєш ласки наслідувати Тебе чистого, убогого та послушного.

   Хай кожен наш день буде Тобі милою піснею любові, яку співатимуть

   Тобі наші серця. Будь прославлений у нас та через нас!

Розділити радість події та підтримати с. Магдалину приїхали мама – п. Ольга та хресний тато – о. Володимир Білінський з дружиною Вірою, співсестри: с. Лідія Савка, ЧСВВ, Генеральна Вікарія, с. Еммануїла Ваврекова, ЧСВВ, с. Назарія Михайлюк, ЧСВВ, с. Атанасія Ангелюк , м. Даниїла Винник, ЧСВВ, Протоігуменя Провінції Пресвятої Тройці в Україні, с. Дарія Турків, ЧСВВ, с. Зиновія Душна, ЧСВВ, а також друзі з інших Чинів та Згромаджень. На захисті були також архиєпископ Циріл Васіль, секретар Конгрегації Східних Церков, Преос. владика Діонісій Ляхович, апостольський візитатор для українців-католиків в Італії, Преосв. владика Іриней Білик, канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре в Римі, о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, о. Діонісій Заведюк, ЧСВВ, о. Єфрем Кончак, ЧСВВ, о. Теодосій Грень, ЧСВВ, о. Сергій Крутовський, ЧСВВ, о. Роман Шуп’яний, ЧСВВ та о. Августин Шоп’як, ЧСВВ.   

   Щиро вітаємо с. Магдалину із здобуттям звання доктора канонічного права і бажаємо плідно працювати на славу Божу та добра Його люду!

 Цього року 25-ліття монашого життя у нашій Провінції святкують:

с. Романа Гутник, ЧСВВ

с. Лукія Мурашко, ЧСВВ

с. Йоакима Дверницька, ЧСВВ

с. Дія Загурська, ЧСВВ

с. Атаназія Павлюк, ЧСВВ

с. Марія Цапулич, ЧСВВ

с. Маркелла Венгер, ЧСВВ

  З цієї нагоди у Провінційному домі Архиєрейську Божественну Літургію відслужив Владика Богдан Манишин – Єпископ-помічник Стрийської Єпархії та уділив ювіляркам і всім присутнім гостям Архиєрейське благословення.

   Прийми, Господи, подяку від кожної Сестри за дар життя і покликання до служіння Тобі та Твоєму людові  у спільноті Сестер Чину Святого Василія Великого Провінції Пресвятої Тройці. Обдаруй кожну з нас всіма потрібними ласками, щоб ми могли якнайкраще сповнити Твою волю!

1919 р. у селянській родині в с. Руські Комарівці Ужгородського району Закарпатської області. Батько Марії загинув під час Першої Світової війни, тож мати залишилася сама виховувати двох маленьких доньок: Марію та Єлизавету. У 1924 році вона була змушена віддати п’ятирічну Марійку до сиротинця в м. Ужгороді, який провадили Сестри Чину Святого Василія Великого. Уже з дитинства Марія приглядалася до монашого способу життя.

  У 1936 році  Марія вступила на Новіціят до спільноти Сестер Чину Святого Василія Великого у м. Ужгороді. І цього ж року отримала Облечини та нове монаше ім’я Сестра Ольга. У 1938 р. склала Господеві Тимчасові Обіти і вступила на навчається в Учительську семінарію у м. Ужгороді, де отримала диплом вчителя початкових класів та стала вчителькою у м. Великому Бичкові.

  Настоятелі, бачачи здібність до навчання с. Ольги, у 1941 році призначили її на навчання до Угорщини, де Сестра вступила в Сигетський університет на біологічний факультет.

  Під звуки гармат 28 серпня 1944 року в Ужгородському монастирі сс. Василіянок с. Ольга склала Господеві свої Довічні Обіти.

  З 1945 р. після закриття монастиря в Ужгороді с. Ольга, як і багато Сестер-монахинь, були змушені шукати працю та житло, адже їх діяльність як монахинь у радянській державі була заборонена.

 З 1946 по 1949 рік с. Ольга працювала бухгалтером у різних установах. З 1950 року працювала вчителькою біології у  початковій школі в с. Середнє Ужгородського р-ну майже 20 років.

  Нелегко було жити монашим життям у період переслідування, адже вівся постійний нагляд з боку енкаведистів. Однак, з Божою поміччю с. Ольга залишилася вірною даній нею обітниці Богові бути Його обручницею і своєю молитвою огортала всіх, хто потребував Божої помочі та милосердя, що і далі ревно сповняє.

Дякуємо Тобі, Господи, за дар життя, покликання та ревне служіння с. Ольги Ладжун.