Події

 Роздуми на Хрестопоклінну Неділю читати далі   

 

 Подвижниця віри христової. Життя і подвиг м. Йосифи Ісопенко, ЧСВВ  читати далі   

 

 Відбулися реколекції для дівчат читати далі   

 

 Захист кандидатської кандидатської дисертації с. Дарії Турків, ЧСВВ читати далі   

 

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 

Подвижниця віри христової. Життя і подвиг м. Йосифи Ісопенко, ЧСВВ

  18 березня 1974 р. – 47 років тому відійшла до вічності м. Йосифа Ісопенко – монахиня Василіянка, ісповідниця віри, жінка, яка на своєму шляху зазнала чимало випробувань та поневірянь, однак ніколи не зрадила свого покликання та своєї Церкви.

  Народилася Марія Ісопенко 12 серпня 1900 р. у м. Чернівці, в румунській родині службовця. В сім’ї було двоє дітей. Старший брат Микола загинув на І світовій війні. Зі спогадів сестер – сучасниць      м. Йосифи – дізнаємось, що вона ще в дитинстві прагнула посвятити себе Господеві, однак батьки противились цьому. У 1920 р. Марія, звіряючись місцевому пароху про своє бажання служити Богові, дізналася про те, що в Галичині є багато жіночих монастирів, куди вона могла б вступити. Так Марія, залишаючи рідне місто, переїхала до Станіславова, де вступила до монастиря Сестер Василіянок. Для цього Марія мусіла змінити конфесійну приналежність, оскільки родина Ісопенків належала до православної конфесії.

  Прийнявши на Облечинах нове ім’я – Йосифа, вона проходить початкову формацію – новіціят під проводом м. Магдалини Гуменюк. Згодом продовжує навчання у вчительській семінарії сестер Василіянок, після закінчення якої у 1926 р. працює вчителькою у школі та гімназії, де виховує молодих дівчат в християнському та національному дусі, прищеплюючи їм любов та повагу до ближніх.

  Свої перші обіти с. Йосифа склала у 1922 р., а Вічні Обіти – у 1928 р. на руки с. Макрини Павлюк – ігумені Станіславівського монастиря та Станіславівського єпископа владики Григорія Хомишина. Мати Йосифа Ісопенко була духовним авторитетом для сестер, тому у 1931 р. спільнота делегувала її на участь у Капітулі Сестер Василіянок у Яворові.

  З 1935 р. м. Йосифа виконувала уряд заступниці настоятельки, а у 1941 р. сестри обрали її ігуменею Станіславівського монастиря. Вона ревно виконувала це служіння аж до свого арешту. З приходом радянської влади сестер насильно виселено з монастиря, а в його приміщенні створено шпиталь для військовополонених. Кілька сестер, поміж яких і ігуменя м. Йосифа Ісопенко, не мали можливості десь поселитись, тому тимчасово залишались у монастирі. 30.08.1946 р м. Йосифа написала листа до Йосифа Сталіна, в якому висловила прохання “оборонити нас перед нашестями і нападами на наш дім”. Однак згодом всіх сестер вигнали з монастиря, і вони були змушені знайти пристановище у добрих людей м. Йосифа Ісопенко разом із с. Марією Клюкою замешкали на квартирі по вул. Артема. Мати Йосифу 5 жовтня 1949 р. арештували та засудили до 10 років позбавлення волі.

  Заслання м. Йосифа відбувала в одному із концтаборів радянської системи – Кізіллаг у Пермській області. Важка праця на лісоповалі, холод і голод, знущання наглядачів позначились на здоров’ї м. Йосифи. У 1955 р. Мати була достроково звільнена з ув’язнення. Після повернення проживала разом із сестрами у підпільному монастирі в Івано-Франківську. У 1957 р. м. Йосифа була призначена владикою Василем Величковським Протоігуменею Сестер Василіянок. Цей уряд мати виконувала аж до самої смерті. Мати часто відвідувала сестер по різних підпільних спільнотах, домах, та своїми словами і прикладом заохочувала до ревного служіння у поширенні Євангелія Христового.

 Як наслідок заслання, мати мала обморожені руки та ноги, що спричинило згодом прогресування важкої хвороби – раку крові, але мати терпеливо зносила всі болі, жертвуючи їх за своїх сестер, церкву та народ. Сестра Маркіяна Колодій згадує: “Тіло її лежало на ліжку, а дух возносився до Неба, лице ясніло блиском, наче б вже відчувала присмак Неба”. Це була свята особа, покірна та дуже терпелива, “все б віддала людям, а зверх усього любила Ісуса”. Померла м. Йосифа 18 березня 1974 р. у спільноті своїх духовних сестер, де жертвенно та свято прожила своє життя. Похоронена на кладовищі в Івано-Франківську.

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі