Події

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 Храмовий празник у монастирі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Житомирі читати далі   

 

 02.12.2020 р. Б. упокоїлася в Господі с.Олександра Пущинська, ЧСВВ  читати далі  

 

 Відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ  читати далі  

 

 Провінційна Капітула. Вибір Протоігумені та її ради  читати далі 

 

Відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ

с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ

   22 листопада 2020 року Божого відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ – вірна дочка своєї Церкви і народу. 

  Сестра Модеста Марія Сеник народилася 22 березня 1938 р. в селі   Лагодів, Перемишлянського району, Львівської області в християнській сім’ї. Батьки – Петро та Олена, з дому Профета були простими селянами-хліборобами. Батько брав участь у ІІ світовій війні, під час якої потрапив до німецького полону. Після повернення до рідного села працював завгоспом у школі, мати працювала на різних роботах та займалась домашньою працею.

  У 1945 р. Марія пішла в школу у рідному селі. Вже з дитинства батьки виховували дітей у християнському дусі. З встановленням радянської влади в Західній Україні Українська Греко-Католицька Церква було заборонено, а приналежність до неї означало заслання або в’язницю. Як згадувала сестра Модеста батько відправляючи її до школи казав: “Що в школі тебе будуть вчити, то ти вчися, але завжди молися, Бог є, і треба з Богом жити”.

Садочок у с.Лагодів. Марія – с.Модеста сидить у І ряді зліва

  Марія була здібною ученицею, однак через відмову вступити до комсомолу її було відчислено зі школи. Аж через рік вона змогла продовжити навчання та у 1958 р. закінчити школу. Після того сестра працювала деякий час у бухгалтерії місцевого колгоспу.

 Вступивши у 1963 р. на економічний факультет Львівського сільськогосподарського інституту Марія продовжувала практикувати християнське життя. Тоді ж познайомилася із о.Євстахієм Смалем, ЧНІ, який бачивши у молодої дівчини покликання до чернечого життя розповів про підпільний монастир сестер Василіянок. Так, весною 1966 р. Марія вступила до монастиря, а 7 липня того ж року отримала Облечини з рук блаженного владики Василя Величковського, ЧНІ та прийняла нове ім’я – Модеста. Вічні Обіти сестра склала 9 липня 1976 року на руки м.Юлії Зеленої, ЧСВВ у Золочеві, де Літургію відслужив о.Дам’ян Богун, ЧСВВ.

 Нелегко було сестрі поєднувати навчання в інституті та монаше життя, яке в ті часи вимагало великої обережності. В підпіллі с.Модеста багато співпрацювала із о.Євстахієм Смалем: часті нічні Літургії, підготовки дітей та дорослих до Святих Тайн Сповіді і Причастя. Монахиня разом з іншими своїми співсестрами зазнавала частих переслідувань і допитів. Про один з таких випадків згадує у своїй книзі “Христові Обручниці” п.Богдан Головин. Під час проведення Літургії о.Євстахієм, хтось із сусідів доповів про це в міліцію, яка одразу приїхала до дому, де відбувалась Служба. Отець встиг заховатися, а сестру відвезли до міліцейського відділку: “Тут цікавилися, хто відправляв Службу Божу. С.Модеста заперечувала, що ніякого Богослужіння не було. В її сумці знайшли фелон та інші церковні речі. Наступного дня в Управлінні держбезпеки Львівської області оперуповноважений намагався завербувати сестру в донощики, однак марно. Так, с.Модесту дев’ять разів викликали до управління, на що вона завжди відповідала ствердно, що не збирається бути донощиком”. Про цей випадок дізнались в інституті, де навчалась сестра і одразу викликали “на розмову” до заступника декана: “Як він мене сварив! – Що ти зв’язалася з тими шарлатанами! Ніколи церква не буде воюючою! І в цей момент – згадувала сестра, я відчула голос Божий, голос Духа Святого, який промовляв – “І пекельні ворота її не подолають!”.

 З Божою допомогою сестра успішно склала випускні іспити в інституті і отримала направлення на викладацьку роботу у Крукеницький технікум сільськогосподарського обліку, де з перервою працювала два роки. Згодом через навантаження у праці та відсутність часу для монаших обов’язків с.Модеста переїхала до Львова, де влаштувалась викладачем в сільськогосподарську школу бухгалтерії. Однак і тут були часті перевірки та доноси на сестру. Після кількох років монахиня розпочала працю на курсах бухгалтерів промисловості тієї ж школи у Львові, де їй допомагали священики, які на той час також викладали в цьому навчальному закладі. Це о.Володимир Маїк, ЧНІ, о.Йосип Когут, ЧСВВ та о.Володимир Євстахович.

  Під час праці у Львові сестра мешкала на квартирі по вул. Калініна, 11 (тепер вул.Замарстинівська) разом із с.Агафією Кіндратюк, ЧСВВ, яка була її односельчанкою. Сюди часто приходили священники та відправляли Божественні Літургії, проводили Сповіді. Також с.Модеста разом з іншими сестрами чергувала у церкві Преображення у Львові: “Як Преображенку взяли, ми чергували ночами. Ну думаємо все, напевно завтра нас посудять. Але Господь Бог всемогучий!”.

Проведення екскурсії у музейно-меморіальному комплексі ім. Патріарха Йосифа Сліпого

  Після виходу УГКЦ з підпілля с.Модеста виконувала уряд настоятельки Провінційного дому у Львові з 1993 до 1995 років. Того ж 1995 р. Товариство “Свята Софія” викупило землю та дім родини Сліпих у селі Заздрість на Тернопільщині і запросило до праці в ньому сестер Василіянок. З 1998 р. сестра була призначена до праці на цій місійній станиці – родинному селі Патріарха Йосифа Сліпого. Велика шанувальниця та популяризаторка особи митрополита Йосифа Сліпого сестра Модеста разом з іншими сестрами Василіянками впродовж багатьох років доглядала музейно-меморіальний комплекс імені Патріарха Йосифа, проводила екскурсії, знайомила відвідувачів із життям, душпастирською та науковою діяльністю митрополита.

  Сестра Модеста залишиться в пам’яті своїх співсестер у Христі, рідних, близьких людиною сильної волі і духа, вимогливою та водночас вирозумілою до всіх, вірною Обручницею Христа, яка сьогодні промовляє разом із святим апостолом Павлом: “Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг”.

Урочисте Святе Причастя, ц. Андрія м. Львів 12 червня, 2010 р.

Біля ц. Андрія, м. Львів 12 червня 2010

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі