Події

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 Храмовий празник у монастирі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Житомирі читати далі   

 

 02.12.2020 р. Б. упокоїлася в Господі с.Олександра Пущинська, ЧСВВ  читати далі  

 

 Відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ  читати далі  

 

 Провінційна Капітула. Вибір Протоігумені та її ради  читати далі 

 

Розважання над Євангелієм 22-ї неділі по Зісланні Святого Духа

Євангеліє від Луки 16, 19-31

  1. «Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий».

  Лазар – убогий чоловік, який смиренно приймає свій стан, ту дійсність, в якій він знаходиться. Не написано, щоб він нарікав чи якось грубо себе поводив. Він лише бажає насититися, задовільнити природню потребу.

  Як багато таких «Лазарів» я зустрічаю у своєму місті? Хто з них приходить чи приходив до мого дому? І якою була моя реакція? Чи не подібна я тоді до багатого чоловіка з нечуйним серцем?

Читати далі »

   Ісус не вчить мене чогось надзвичайного. Він каже дуже просто: «[…] усе, що ви  зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був , і ви мене прийняли…» (див. Мт 25, 35-40).

  1. «Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали».
  • «та сталося» може означати те саме, що пише Євангелист Марко: «Сповнився час…» (див. Мр 1,15). Тобто прийшов той час, який Бог визначив, щоб забрати душу до Себе.
  • «помер убогий […] помер також багатий». Незалежно від того, хто ми, яке наше соціальне становище кожен із нас раніше чи пізніше повинен залишити цей світ. Тому святі Отці пам’ятали про смерть, вони розуміли слова з книги Сираха: «У всіх ділах твоїх пам’ятай про твою кончину – повіки не згрішиш».

   У цьому уривку описано дві дійсності, які будуть по смерті, – небо й пекло. І кожна людина свобідна вибирати щоденно те, в якому напрямку вона прямуватиме.

  1. «Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся».
  • «Згадай». Кожна людина має цей внутрішній голос, який пригадує, закликає до добра, це – сумління. Саме сумління нагадує нам, що було не так. І знову ж, у часі земного життя ми свобідні слухати цей голос або ж ні. Але тоді, коли наша душа вийде з тіла, хочемо ми того, чи ні, вона «згадає» все своє життя і, як кажуть св. Отці, буде дуже гостро відчувати, широко бачити і глибоко чути…
  • «Ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха». Господь бажає нам тільки добра, Він хоче, щоб ми були щасливими. Але досвід підказує, що різні терпіння, приниження та інші упокорення очищують наше серце, коли ми приймаємо все без нарікання, як Божий допуст для нас. А земні блага, чим більше ми їх маємо і прив’язуємося до них, чинять твердим і нечуйним наше серце. Тому Лазар, який є убогим, зраненим, голодним, має єдину опору – Бога, що йому допомагає.
  1. «Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають». Господь хоче, щоб ми слухали Слово Боже, щоб слухали також тих пророків, яких Він до нас посилає: людей, настоятелів, священиків.
  2. «… вони покаються». Яким би не було наше життя, Бог завжди чекатиме нашого покаяння. Через покаяння будуть відкритими для нас брами Неба. Але в цій притчі Ісус вчить нас, що поки ми живемо тут, на землі, маємо таку благодать покаяння, але як тільки наша душа вийде з тіла, вона не матиме змоги покаятися, бо тоді вже буде занадто пізно.

 

 

 

 

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі