Події

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 Храмовий празник у монастирі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Житомирі читати далі   

 

 02.12.2020 р. Б. упокоїлася в Господі с.Олександра Пущинська, ЧСВВ  читати далі  

 

 Відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ  читати далі  

 

 Провінційна Капітула. Вибір Протоігумені та її ради  читати далі 

 

Розважання над Євангелієм 20-ї неділі по Зісланні Святого Духа

Євангеліє від Луки 7, 11-16

     11Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні і сила народу. 12Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. 13Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач». 14І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» 15І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. 16Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого.»

   

Роздуми

    Кожен з нас може опинитися у подібній ситуації, коли втрачаємо близьку і найдорожчу нам особу. Так, нам завжди є болючою втрата когось з близьких. І коли це торкається безпосередньо саме нас, то зовсім інакше реагуємо на дану ситуацію, ніж коли спостерігаємо зі сторони. Однак фізична смерть є неминучою для кожної людини. Та у сьогоднішньому слові Господь хоче запевнити нас, що Він є володарем життя і смерті. Мусимо зрозуміти, що кожна людина зокрема належить Богові. І часто батьки чи діти думають, що їх діти – це їхня власність і ніхто не має права розпоряджатися ними. Однак, навіть батькам до кінця їх діти не належать. Вони належать Богові. І Бог має свій план щодо кожного з нас. Так, батьки народили дитину, виховали, заопікувалися нею, однак першоджерелом її життя і майбутнім є Господь.

   Спробуймо подивитися на даний уривок з іншої сторони. Про яке значення життя і смерті може йти мова? Кожен з нас може опинитися на смертному одрі. Що тут мається на увазі? Якщо пригадати собі наших прародичів у раю, які згрішили, то знаємо, що наслідком первородного гріха яким провинилися наші прародичі, є смерть, яка є неминучою для кожної людини. А отже кожен раз коли я грішу то віддаляюся від Бога, від вічної Любові і вічного Життя. Прирікаю себе на небезпеку, а отже смерть. Бо гріх несе за собою смерть духовну. А Господь є Життям. Воля Божа є в тому, щоб ми жили, життям вічним і були завжди щасливі з Ним вже тут на землі, а і в майбутньому те щастя буде довершене у повноті. Щоб жити життям вічним слід відкинути гріх який несе за собою смерть. Коли я люблю то тоді живу. Уподібнююся до Бога, котрий є Любов. Бо любов дарує нам життя, а життя правдиве є у Бозі який все творить у любові. А коли я не люблю то стаюся як мрець, ознаку життя немає в мені. Тоді я не здатна тверезо мислити, говорити, адекватно діяти. Усі мої вчинки тоді не є правильними, але виконуються пристрасно. А пристрасть є гріхом, натомість у грісі я віддаляюся від Бога Вічної Любові і Життя. А отже наражаюся на небезпеку, наслідком якої є смерть.

Молитва

   Просімо у Господа, щоби підносив нас із мертвоти гріховної, і воскресив до життя у повноті і любові, а отже у Ньому. Бо тільки Він має владу над життям і смертю. Нам слід лише довіритись Йому. Ніколи не є пізно розпочати все з початку. Кожен день може бути новим днем, щоб повставати із смерті наших гріхів. Впустімо Святого Духа, щоб міг діяти у нас і зрушував усі наші почуття, думки і дії до добрих діл. Тоді ніхто не зможе зупинити нас жити. Бо життя в любові і чеснотах через благодать Божу струмуватимуть з нутра нашого єства.

   Дозвольмо Богові доторкнутися до «мар» нашого нераз забрудненого і обдертого одягу благодаті, яку ми отримали у Тайні Хрещення. І відкриймо духовні вуха нашого зболеного і зраненого серця, щоб почути животворящі слова Господа: «юначе чи юначко, кажу тобі, встань, встань, піднімися і живи!» І щоб, як словесні, ми могли прославляти і дякувати нашому Творцеві за дар життя і пізнання Його у повноті.

с. Северіяна Йовжій, ЧСВВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі