Події

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 Храмовий празник у монастирі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Житомирі читати далі   

 

 02.12.2020 р. Б. упокоїлася в Господі с.Олександра Пущинська, ЧСВВ  читати далі  

 

 Відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ  читати далі  

 

 Провінційна Капітула. Вибір Протоігумені та її ради  читати далі 

 

Розважання над Євангелієм 18-ї неділі по Зісланні Святого Духа

Євангеліє від Луки 5, 1-11.

   1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. 4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: – Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву. 5. Озвався Симон і каже: – Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. 6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.

Читати далі »

    7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже: – Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік. 9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона: – Не бійся! Віднині будеш ловити людей. 11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

 

«Бог сотворив нас без нас, але нас без нас спасти не може!»

 (св. Августин)

     Наблизьмося, проштовхаймося, прикладімо зусиль, прийдімо близько біля Господа, щоб почути Його Слово. Не лише серед тиші Він промовляє до нашого серця, але наближається близько-близько серед праці дня. Він бачить нас, змучених і розчарованих власною безсилістю, і просить, як і Симона, щоб Йому послужити. І це прохання часом неочікуване і несподіване для нас, може стати для кожного або останньою краплею, що переповнює чашу напруги і пристрастей, або рятувальною соломинкою, що прокладає шлях у нове. Тут все залежить від нас. Чим наповнена наша душа, наші почуття у хвилини гіркості і нездійснення очікуваного: чи зболеним самолюбством, що у своїх невдачах і труднощах спішить звинуватити іншого, чи, може, наше серце очікує терпеливо і з надією на плоди праці рук наших, що приходять від Господа?

    Не пропустімо моменту нової надії, що приносить нам Христос, коли тихо входить у човен нашого життя і просить Йому послужити! Почуй, Людино, що Бог потребує твоєї помочі! Потребує твого свобідного і непримушеного «так», щоб вчинити тебе плідною, радісною і спасенною! Наша свобідна воля – той камінь, який Господь сотворив і підняти не може. Так бо нас полюбив, що сотворив кожного, щоб поділитися щастям буття Свого. «Бог сотворив нас без нас, але нас без нас спасти не може», бо не може переступити через наш вибір, не може нас змусити до нашого спасіння. Великі і цінні речі справедливо оцінюються лише добрими знавцями, а не нетривкими захопленими «любителями». То ж  станьмо добрими знавцями того, що найцінніше! Сьогодні Ісус запрошує мене відплисти з Ним «на глибину» духа, щоб впізнати таємниці «Царства Божого» –  незмірної цінності, подарованої нам Господом!

    Впізнаймо і полюбімо Того Ісуса, котрий щоденно пропонує нам цілющі ліки на наші немочі  – «Слова життя вічного»! Відкриймося на Благу Вість і скажімо «так» кожному Його слову. Тоді і саме тоді, коли кормитимемо свою душу Його Словом, тоді залишимо наше самолюбне «я» і страху не будемо мати, щоб відплисти з Ним «на глибінь». Тоді підемо виконувати Його Слово і в сіті Духа  Господь вкладе незнаний досі улов!

Молитва:

    Господи, Ісусе Христе, Слово Отця! Боже Предвічний, що став Людиною і зійшов до наших людських немочей! Пошли нам Духа Твого Святого і Світлом Його Любові освітли та розвій наші страхи і пристрасті! Нехай кожна людина, що в Ім’я Твоє Святе хрестилася і дитиною Триєдиного Бога є, відійде від самолюбивого страху, що життя її безрадісним та безплідним  чинить. Нехай Слово Твоє стане щоденним кормом для кожної душі людської, а також нашим завданням і дорогою до освячення. Ти, Господи, Єдиний Святий, даруєш нам Життя Своє у Тайні Євхаристії! Що більшого можеш нам вчинити, чого ще не вчинив для нас?

  Тому ми, немічні, гріхами обтяжені, припадаємо до Твоєї доброти й молимо: «Даруй відвагу серцям нашим, а душам нашим  – острах перед Тобою, щоб щоденно ішли ми за Словом Твого поклику. Щоб на Твоє слово сіті духа закидали, і не гайнували дні наші без Тебе у марній праці й у власному безсиллі. Даруй нам Свій мир, о Господи, щоб не губили ми себе втечами у час замішання і непослуху, але в покорі серця припадали перед Тобою  і визнали свій переступ і Твою Святість та велич і з вдячністю приймали нові Твої завдання і запрошення та з радістю трудилися над уловом для Царства Божого. Щоб вкінці ми удостоїлися почути Твоє солодке Слово: «Ви, що покинули батька і матір та все, що вам було близьке й рідне, і пішли за Мною, заповідаю вам: всотеро більше отримаєте тут, на землі, а ще й Царство Боже у вічності». Амінь.

с. Назарія Михайлюк, ЧСВВ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі