Події

18.08.2019 р. Б – у переддень великого празника – Преображення Господа нашого Ісуса Христа в монастирі Святого Йосифа Обручника в м. Івано-Франківську 4 Сестер Чину Святого Василія Великого сказали Господеві своє вічне «Так» читати далі 

 

1 серпня, у день празника Преподобної Матері Макрини двоє наших Сестер-постулянток облеклись в монаший одяг та прийняли нові імена  читати далі 

 

20 червня  у стінах Папського Східного Інституту в Римі на факультеті східного канонічного права с. Магдалина Витвицька захистила свою докторську дисертацію читати 

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі

 

Відбувся Чин Професії Вічних Обітів

Тому, що ви маєте Господа… таку Красу, таку Доброту, таку Мудрість,

то нехай ця радість, що в Ньому, вистачить вам!

(Св. Василій Великий, Гомілія 15 на Псалом 32).

 

     20 серпня 2017 р. Б. – особливий день в історії чернечої спільноти Сестер Чину святого Василія Великого, бо цього дня у каплиці Провінційного дому у м. Львові двоє Сестер: с. Давида Дедерчук та с. Ізидора Федоришин сказали Богові своє вічне «Так» та склали Професію Вічних Обітів. Особливим це торжество є тим, що Обряд Вічних Обітів здійснив Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ у співслужінні із о. Олегом Олексою, о. Віктором Кваснієм, ЧСВВ та о. Юрієм Щурком.
 

 

Читати далі »

    Під час проповіді на Божественній Літургії Блаженніший наголосив, що сьогодні сталася подія вселенського значення. Сьогодні дві Сестри поклали на Божий Престіл усе своє життя. І це стає викликом для світу, бо «У час, коли сучасний світ та культура шукають влади і люди не вміють керувати собою, а прагнуть керувати іншими, Сестри склали довічний Обіт послуху. У той час, коли законом сучасної культури є найбільше насолоди з найменшою відповідальністю, Сестри сьогодні склали довічний Обіт чистоти. У той час, коли народи вважають сенсом свого життя здобути чим побільше земного багатства, ці Сестри відмовилися від всього земного і отримали набагато більше.”
Але як це можливо?
   Життя євангельськими радами – у чистоті, в убожестві та послусі це – особливий шлях наслідування Христа та особливий, дорогоцінний дар Бога для Церкви і всього людства. Приймаючи запрошення Бога, особа не лише вчиняє Христа єдиним сенсом власного життя, але наскільки це можливо, намагається відобразити в собі спосіб життя, що його прийняв Син Божий, коли прийшов у світ.
    Однією із євангельських рад, якими живуть богопосвячені особи, є чистота, якою вони посвячують себе Господу всеціло: тілом і душею, визнаючи в такий спосіб Бога за свою єдину любов і так відповідають й віддячуються Йому за Його безмірну любов, яку Він виливає щомиті. Також це – винятковий вид любові до ближніх через посвяту і дарування себе усім, хто цього потребує, не обмежуючись тільки родинним колом чи друзями. Чистота є не просто пожертвуванням Богові великого багатства, яким є подружнє життя. Вона веде до того, що особа стає здатною любити і «народжувати» дітей для Царства Божою, тобто приймає стан духовного батьківства чи материнства.
    Добровільна убогість є наслідуванням Христа, який «бувши багатим, став убогим» (2 Кр 8,9), щоб Його убожеством кожен міг розбагатіти. Обітом убожества богопосвячена особа засвідчує, що Бог є її єдиним і справжнім багатством та що вона вибирає Царство Небесне і цінності, пов’язані з Ним. Богопосвячена убогість робить людину вільною, щоб не турбуватися про земне, але дає можливість всі сили спрямувати на пошук Царства Божого для себе і для тих, кого Господь дарує на життєвій дорозі. Така особа вчиться жити Провидінням Божим, довіряти Йому, бо убожество є великим викликом, особливо для віри та довіри до Божого Провидіння і Його слова.
    Обітом послуху богопосвячена особа наслідує синівський послух Христа. Людина не стає чиїмось рабом, слухаючи когось і виконуючи чиюсь волю, але вона слухає самого Бога, який перебуває у кожній людині. Людина свідомо і добровільно приймає позицію слухати тільки Бога, відкидаючи все, що не є від Нього, і в такий спосіб щораз більше уподібнюється до Христа. Послух є чимось більшим, ніж простим зреченням власної «автономії» – це дозвіл діяти Богові у власному житті.
Життя Євангельськими радами – це неоціненна перлина, це скарб, повноту вартості якого людина пізнає лише у вічності. Проте передсмак Неба, живши за прикладом Христа, вона може смакувати вже тут, на землі.
   Сьогодні кожна Сестра Чину Святого Василія Великого в Україні дякує Господеві за дар Богопосвяченого життя та в особливий спосіб за дар Вічних Обітів с. Давиди Дедерчук та с. Ізидори Федоришин.
    Щоби відповісти на запрошення Блаженнішого Святослава: “Ви є радістю і скарбом для Церкви, світлом надії для світу”, Сестри Василіянки проосять про ласку витривання у вірності й цілковитій посвяті Богові.
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.