Події

 Роздуми на Хрестопоклінну Неділю читати далі   

 

 Подвижниця віри христової. Життя і подвиг м. Йосифи Ісопенко, ЧСВВ  читати далі   

 

 Відбулися реколекції для дівчат читати далі   

 

 Захист кандидатської кандидатської дисертації с. Дарії Турків, ЧСВВ читати далі   

 

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 

Розважання над Євангелієм 11-ї неділі по Зісланні Святого Духа

 Євангелія від Матея 18, 23-35.

    “Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

Читати далі »

  1. Читання Слова Божого:

   Молитва: Царю Небесний, або ж літургійна молитва перед Євангелієм

    «Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вложи в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі. Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»

   Прочитаймо повільно і з увагою текст Божественного Писання так, щоби почути і усвідомити кожне слово. Читання можна повторити декілька разів.

  1. Роздумування.
  • До чого ж подібне Царство Боже? Прислухаймося до Ісуса, який у цьому Євангелії пробує пояснити нам про своє Царство, про Отця Небесного, про Його божественні устрої. Ось Він кладе у приклад «одного царя», який вирішив зробити фінансовий аудит свого майна. І виявилося, що йому багато заборговано.
  • Десять тисяч талантів боргу – це неймовірно велика сума. Це у мільйон разів більше за 100 динаріїв. 10 000 талантів = 100 000 000 динаріїв. А один динарій – то на той час денний заробіток. Спробуймо усвідомити, яким великим був борг цього чоловіка. Коштів за увесь його маєток, за самого цього слугу, за його дружину та дітей не буде досить, аби оплатити борг. Цей бідний слуга увійшов у великі борги! Що можна сказати про таку людину? Спробуймо зрозуміти ситуацію цієї людини.
  • Цей бідний слуга приймає рішення прийти до свого пана і просити: «Потерпи мені, я віддам тобі все!» Уявімо собі цю сцену так, ніби ми чуємо слова цього раба. Якою може бути наша реакція? «Чи я можу повірити цьому, що ти кажеш? Звідки ти зможеш віддати? Де ти візьмеш таку суму грошей? Скільки тобі часу потерпіти?» Слуга виявляється у безнадійній ситуації. Думка про нього погіршується коли чуємо продовження цієї історії. Коли той «здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен». Яким же немилосердним є цей раб! Яким захланним він може бути навіть тоді, коли вже сам є звільнений зі свого боргу! Як можеш не простити ти, що був винуватий 10 000 талантів, а той бідний тобі винуватий лише 100 динаріїв. Якою мізерною і немилосердною може виявитися людина.
  • Тут мимоволі думаю про мої борги Богові чи людям, скільки мені винуваті інші і чи я вмію простити. І в іншому місці Євангелія сказано: «і прости нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт 6:12). І ще : «прощайте, як Христос вам простив» (Кол. 3:13 )» І це усе правильно. У цій притчі йдеться про провину і про прощення! Ісус заохочує нас прощати.
  • Однак сьогодні хочу з вами також застановитися над безмірним і неочікуваним милосердям Бога! Бог – це той один Цар, який готовий подарувати прощення, якого ми навіть не сподіваємося. У випадку нинішнього слуги – це цілком неочікувані слова прощення. Ось «змилосердився пан над рабом тим, – і звільнив його, і простив йому борг!» Слуга навіть не наважувався просити про прощення боргу. Напевно й надалі уповав на те, що власними силами зможе віддати свої борги.
  • Саме цю істину відкриває нам Ісус у цій притчі. Отой євангельський Цар готовий нам відпустити усі наші борги, якими великими б вони не були. Чи я і ти можемо відважитися просити в Нього про це?
  • Зі смиренням і вдячністю усвідомлюймо скільки разів Бог вже простив мені мої довги і Він далі готовий прощати!
  1. Молитва.

   Дякую Тобі Боже за усі Твої вияви милосердя, які я досвідчила в моєму житті. Дякую Тобі, що даєш мені розуміти сутність твого Царства і твоєї безмежної милості. Даруй мені ласку не втрачати надію на Твоє Милосердя. Прошу тебе також даруй мені Твій неоціненний дар: прощати і просити прощення, щоби уподібнюватися до дітей Твого Небесного Отця і бути гідним учасником твого божестенного царства.

   Отче наш.

   Бажаю собі й усім нам, щоби наші сподівання про прощення наших боргів Бог перевищував виявами свого безмірного милосердя!

с. Лукія Мурашко, монахиня ЧСВВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі