Події

 Роздуми на Хрестопоклінну Неділю читати далі   

 

 Подвижниця віри христової. Життя і подвиг м. Йосифи Ісопенко, ЧСВВ  читати далі   

 

 Відбулися реколекції для дівчат читати далі   

 

 Захист кандидатської кандидатської дисертації с. Дарії Турків, ЧСВВ читати далі   

 

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 

Горіти – Служити

Горіти – Служити

«Ви – світло світу. Так нехай світить перед людьми Ваше світло, щоб вони, бачивши Ваші добрі вчинки, прославляли Вашого Отця, що на небі.»

   Служити… Світити… Служіння свічки полягає в тому, що вона світить. Свічку запалюють. Вона багато чого може сама: горіти, тліти, згаснути, але не запалитись. Людина запалює свічку. Так і людина не може сама народитись і жити. Як свічку створює людина-свічкар, так і людину творить Бог-Творець.

   Спочатку свічкар розтоплює віск – майстерню тоді огортає солодкий запах меду, потім доводить його майже до кипіння і обережно, рівномірно, вузеньким струмочком наливає у форму. Це клопітка та благодатна праця. Форми попередньо треба виставити, натягнути гнотик посередині фігури і підв’язати. Важливо перевірити, щоб все було рівненько. І аж тоді гарячий віск можна наливати у підготовлені форми. Сама я зробити цього не зможу. А якщо й зможу, то, ймовірно, буде якийсь дефект. Треба щоб нас було двоє. Мама не може сама народити дитинку. Так само й тато ніколи не дасть життя дитині, якщо немає мами. Господь також не творив людину сам. А промовив: «Сотворімо її на Наш образ і на Нашу подобу».

  Коли нас двоє,  між нами має бути розуміння і співпраця. Спочатку на словах, згодом достатньо мови поглядів. Один тримає посудину з гарячим воском, інший розливає його меншою ємкістю у форми. Тай самі свічкарі потребують бути умиротвореними, спокійними. Те, як я наливаю віск дорівнює тому, як горітиме свічка. Найкращі свічки, однак, вдаються тоді, коли свічкар, усвідомлюючи свою неміч, з покорою просить Бога, щоб Він сам наливав віск. Прошу, щоб Господь скористався мною, моїми руками і тілом. Нехай я буду лиш знаряддям, а Ти, о Господи, сам зроби цю свічку. Лише тоді вона буде доброю. Свічкар віддає себе у руки люблячого Бога, щоб потім свічка могла бути у руках людини. Заливши останню форму, двоє свічкарів легенько виходять з майстерні, закривши за собою двері. Віск одразу починає застигати. Якщо в цей момент або впродовж наступних годин поворухнути столом з фігурами – є великий ризик, що свічка не вдасться.

 

Читати далі »

  Пресвята Трійця перебуває у гармонії любові. І так створила людину. А людина своїм притемненим гріхом розумом може лиш здогадуватись про велич величності Творця. Яким Досконалим, Люблячим і Творчим є Бог, що сотворив людину! Це ж треба було продумати кожного з нас – вас і мене, і мільярди людей у всі часи. І кожен особливий та неповторний. Господь делікатно вигаптував кожен атом кожнісінької моєї клітини. Добре знає найменшу мою частинку, добре розуміє мою поведінку. Господь створив мене, щоб я творила. Тепер, вочевидь, хоче послуговуватись мною, щоб далі діяти, бути у світі серед своїх дітей.

  Свічка не може сама себе запалити. Людина не може сама від себе жити. Свічку запалює людина. Джерело життя людини в Бозі.

  Запалена свічка горить, так, вона згоряє, але найважливіше – це процес: вона горить! Дає тепло і світло, а сама зменшується. Зникає її візерунок, але світло й тепло від цього не тратять своєї інтенсивності. Світло свічки освітлює лише певний невеликий простір довкола себе. Саме те місце, куди ви її поставите в кімнаті, буде освітлене. Саме воно має значення в конкретний цей момент.

  Чи ви пам’ятаєте свічку, яку ви востаннє запалювали? Чи пам’ятаєте ви першу в своєму житті свічку? Найпершу свічку запалили для вас в часі тайни Хрещення. Пізніше була свічка на Урочистому святому Причасті; на вашому дні народженні; на шлюбі чи облечинах; свічка є щоразу на Літургії і в особливих моментах вдома; відпроваджуючи нас до вічності, рідні також обов’язково запалять для нас свічку. Багато свічок горять для нас впродовж життя. Особливо у важливих моментах. Чи кожна з них пам’ятається? Пам’ятається атмосфера, яка творилася, не забувається той світлий рівномірний вогник, що його не погасили навіть сльози. Це як вогник надії – нехай він невеличкий, але впевнений, рівномірний і постійний.

  Господи, допоможи мені бути як та свічка. Горіти прагну я, служити. Тепло давати, світло. Так як Ти. Нехай згорю, нехай від мене не залишиться ні сліду. Важлива атмосфера, яка навколо зараз, в цей момент. Майбутнє, Господи, в твоїх руках, минуле – у Твоєму милосерді. А зараз, саме зараз Ти присутній і любиш. І та любов така гаряча і палка, хоч тиха, що не можливо не запалитись від її вогню, щоб і собі горіти. Формуючи кожну людину, Господь леліє її у Своїй любові і свободі. Господь дарує те найбільше: любов і волю у любові. За мною вибір – горіти чи залишитись стояти гарно запакованою. Я обираю жити і любити! Наповнюватись і віддавати. Переливатись, струменіти! Немов та губка – вбирати в себе воду й віддавати її ближнім. Немов та свічка – бути воском, який топиться, щоб давати ближньому і Богу світло і тепло. Віддаватись. Не застоюватись, а литись. Стояча вода в ставку, якщо її не чистити, рано чи пізно почне погано пахнути. А ми?! Ми ж пахощі Христові!!! В самому центрі гербу монахів і монахинь Чину Святого Василія Великого намальоване полум’я – потужний, вогняний стовп любові до Христа. Від самого низу до самого верху. Вогонь любові, що проймає всю особу. Й ота любов, тепло і світло перемагають темряву, зневіру, безнадію і невпевненість. Бо Бог завжди є сильний і завжди любить. Молімось, щоб служити, горіти і любити так, як Він.

с.Методія  Бадецька, ЧСВВ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі