Події

17.06.2019 р. Б – Провінційний Празник  Пресвятої Тройці та святкування 25-ти ліття монашого життя сестер читати далі 

 

10.06.2019 р. Б – особливий день для цілої спільноти Сестер Чину Святого Василія Великого, бо цього дня з ласки Божої відзначила 100-ній ювілй від Дня народження с. Ольга (Марія) Ладжун – найстарша Сестра нашого Чину  читати далі 

 

25-28 жовтня  відбулася X Провінційна Капітула Сестер ЧСВВ в Україні читати 

 

19-21 жовтня відбулися реколекції для дівчат у с. Береги читати далі

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі

 

Історія

Історія Провінції Пресвятої Тройці в Україні

     Спільнота Сестер Чину Святого Василія Великого є найдавнішою на українських землях. Однак, конкретну дату заснування монашої спільноти сестер Чину св. Василія Великого назвати неможливо, оскільки вона не підлягає загальним правилам заснування жіночих згромаджень УГКЦ.

  Своїм корінням вона сягає початків християнства на теренах Київської Русі, оскільки з поширенням Христової віри на наших землях поширюється та розвивається радикальний спосіб наслідування Христа – життя Євангельськими радами, тобто монаше життя, і зокрема жіноче монашество. На відміну від сьогодення в тому часі не існувало такої великою колоритності монаших жіночих спільнот. Монастирі були подібними між собою, зберігаючи святоотцівські поучення щодо монашого подвижницького життя.

   Після Берестейської Унії в усіх жіночих монастирях, які прийняли Унію, провелася реформа: в основу уставу лягли правила св. Василія Великого, так званий „Витяг з правил св. Василія Великого для інокинь“, який уклав для монахинь митрополит Венямин Рутський. Таким чином на жіночі унійні монастирі поширюється назва „василіянські“ чи іншими словами: Чин Святого Василія Великого.

    Розвиток жіночих монастирів до великої міри залежав від політичної та економічної ситуації в країні. До приходу австрійської влади у 1772р. на теренах Галичини налічувалося до 40 жіночих монастирів. Внаслідок політики Габсбургів, з усіх жіночих монастирів залишилося тільки два: у Словіті (Львівська архиєп.) та у Яворові (Перемиська єп.). Та й до тих заборонено було приймати нових членів. Тільки у 1821р. Митр. Михайлу Левицькому вдалося дістати дозвіл на відновлення цих монастирів з умовою задіяння василіянок «у суспільно-корисну» працю. Так відкривається нова сторінка історії Сестер Василіянок. При Словітському монастирі в 1823 році, а при Яворівськом в 1848 році відкриваються дівочі виховні школи.

    З кінцем ХІХ – поч ХХ ст. василіянські жіночі монастирі реформуються та підлягають оновленню, яке провели митрополити греко-католицької Церкви Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький. В наслідок цього монахині ще більше розширили свою діяльність, заснували нові монастирі в Галичині та поза її межами, зокрема на запрошення місцевих єпископів відкриваються нові монастирі в Америці, Аргентині, Словаччині, Угорщині, Польщі та Хорватії, що зумовило централізацію усіх жіночих василіянських монастирів у 1951 році та встановлення осідку Генеральної Управи на чолі з Архимандринею у серці вселенської Церкви — Римі.

     В першій третині ХХ ст. жіночих василіянських монастирів на теренах Галичини було досить багато:

  • Відомий якістю своєї праці в сфері освіти та соціальної праці монастир у Яворові з дочірніми домами в Перемишлі і Дрогобичі, де організовані дівоча школа, учительська семінарія, інтернат для дівчат, гімназія і сиротинець; при ще одному дочірньому домі Яворівського монастиря у Нижньому Висоцькому існувала лікарня.
  • монастир у Словіті з філіями в Корчині й Вишнівчику — зі школами і сиротинцями; 
  • монастир св. Макрини у Львові по вул. Потоцького (тепер Чупринки 101, 103) зі вселюдною школою, згодом перетвореною на гімназію, учительською семінарією, сиротинцем (від 45 до 250 дітей-сиріт після І-ої світової війни);. Монастир мав дочерні доми в Рівні Ясінській (Камінці) біля Підлютого, де монахині провадили школу і опікувалися сиротами;
  • монастир св. Василія Великого у Львові по вул. Длугоша (тепер Кирила і Методія 17 і 17а) з народною школою, інтернатом для дівчат, фаховою школою і гімназією. Монастир мав дочерні доми в Жиравцях і Милошовичах (Берегах).
  • Монастир в Підмихайлівцях, колишній Жидавні, де Сестри опікувалися сиротами.

    В монастирі св. Йосифа в Івано-Фраківську (колись Станіславів), заснованому 1900 році, монахині Василіянки провадили ”Інститут Марії”, вселюдну школу, і учительську семінарію від 1909 року.
   З цього монастиря поширилася апостольська діяльність сестер на околиці Закарпаття: в Ужгород, Хуст, Рахів і Мукачево.

  В Ужгороді передано під опіку монахинь три інтернати молодих студенток. До ІІ Світової Війни апостольська діяльність Сестер зростала. У самому Ужгороді було п’ять притулків для дітей і кілька сиротинців-інтернатів.

     В Мукачеві монахині також були задіяні працею в дитячій лікарні.

   Відомим теж був монастир в Кудринцях, де сестри опікувалися сиротами.

   В тому часі до згаданих монастирів належало: 9 загальноосвітніх шкіл, 1 фахова й 4 вчительські семінарії, 2 гімназії, 3 інтернати для дівчат, 3 сиротинці і 2 захоронки. Понад 330 сестер нараховувалося в цих монастирях.

    Такій успішній духовній та соціальній праці в Україні перешкодив радянський атеїстичний режим. З ним настав час випробування для всієї УГКЦ. Монастирі василіянок, як і інші, поступово підлягали ліквідації, сестри були розігнані, деякі з них —  ув’язнені і заслані у сибірські табори. Однак, навіть у підпільних умовах, вони не припинили своєї діяльності. Продовжували сіяти Боже Слово в серцях Божих дітей, підпільно приготовляючи їх до прийняття Святих Тайн, провадили життя молитви, жертви та самовідречення, спішили з допомогою до всіх, хто їх потребував.

    На час виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля в Україні було близько 200 сестер василіянок.

     На сьогодні (2017 р.Б.) Сестри Василіянки Провінції Пресвятої Тройці в Україні мають мають 18 монастрирів на території України та є в Польщі, в Німеччині, і Італії, в Греції та в США на місійній праці.

Сестри у с.Береги

Зображення 1 з 16

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.