Події

 Вічні Обіти с. Юліани Дзюбатої читати далі   

 

 Храмовий празник у монастирі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Житомирі читати далі   

 

 02.12.2020 р. Б. упокоїлася в Господі с.Олександра Пущинська, ЧСВВ  читати далі  

 

 Відійшла по вічну нагороду до Господа с.Модеста Марія Сеник, ЧСВВ  читати далі  

 

 Провінційна Капітула. Вибір Протоігумені та її ради  читати далі 

 

Святопокровський монастир 

     Нитка історії Святопокровського монастиря почала снуватися вже на поч. ХVІІ ст. У 1621р. монахині прибули до Яворова і поселилися у двох домах біля “Гірної” церкви. Згодом поважна яворівська  міщанка Маргарита  Жугаєвич подарувала Сестрам свою посілість, збудувала на ній монастир, а пізніше прийняла у ньому чернечий постриг з іменем Макрина і стала його ігуменею. Спочатку монастир був дерев’яний з невеличкою дерев’яною церквою при ньому. У 1847р. церква згоріла, чудесним способом вціліла лише одна ікона Пресвятої Богородиці.

   Життя Сестер до приходу австрійської влади зосереджувалося на подвигах, постах і праці. За правління цісаря Франца Йосифа монахині були змушені (під загрозою закриття монастиря) розпочати освітньо-виховну діяльність. У 1848р. відкрили школу для дівчат, пізніше вчительську семінарію, а згодом гімназію та інтернат. Сестри виховували молодь у християнському та національно-патріотичному дусі, вчили різних ручних робіт та гри на музичних інструментах. Так монахині жили до 1945р. З приходом радянської влади школу і монастир зліквідували, а Сестер виселили. Про цю сумну подію згадує одна з монахинь Святопокровського монастиря мати Юлія Зелена: “Було то серед зими, коли приїхала до монастиря вантажна машина. НКВС-івці всіх Сестер “повантажили” на неї і повезли світ за очі. Довго нас возили-трясли містами і селами Галичини, ніби хотіли витрясти патріотичні почування, батьківську віру і любов до ближнього. Та вретшті десь серед поля, на морозяному вітрі зупинилися і наказали всім іти на всі чотири сторони”. Велику монастирську бібліотеку загарбники спалили на цвинтарі, майно монастирське розграбували і знищили. Сестрам вдалося забрати зі собою лише чудотворну ікону і рукописну монастирську хроніку. Незабаром приміщення монастиря переобладнали під лікарню.

   Декілька Сестер, уродженок Яворівщини, повернулися до Яворова і замешкали у монастирській пральні. Незважаючи на переслідування, постійні обшуки і погрози, Сестри далі молилися і виконували своє служіння: катехизували дітей, підтримували і заохочували людей молитвою та порадою, допомагали підпільним священикам.

   На час виходу Церкви з підпілля у монастирській пральні залишилася лише одна Сестра, але вже у 2005 році прибули нові сили молодих Сестер, готових служити Богові і людям своєю молитвою і посвятою. Сьогодні у Святопокровському монастирі в Яворові проживає 11 сестер. Замешкують вони приміщення новозбудованого монастиря неподалік парафіяльної Церкви. У приміщенні монастиря діє дитяча захоронка “Сяйво”,  в якій Сестри виховують дітей дошкільного віку у християнському дусі. А також Сестри катехизують дітей та молодь, організовують з ними різні вистави та свята. Двері монастиря завжди відчинені для мирян, які чисельно звертаються до Сестер з проханнями про молитву. У монастирі часто відбуваються реколекції для дівчат та зустрічі Сестер.

 

Адреса монатиря:

вул. Лозинського, 5

м. Яворів

81000 Львівська область

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі