Події

18.08.2019 р. Б – у переддень великого празника – Преображення Господа нашого Ісуса Христа в монастирі Святого Йосифа Обручника в м. Івано-Франківську 4 Сестер Чину Святого Василія Великого сказали Господеві своє вічне «Так» читати далі 

 

1 серпня, у день празника Преподобної Матері Макрини двоє наших Сестер-постулянток облеклись в монаший одяг та прийняли нові імена  читати далі 

 

20 червня  у стінах Папського Східного Інституту в Римі на факультеті східного канонічного права с. Магдалина Витвицька захистила свою докторську дисертацію читати 

Покликання – це дар

Витримати у Василіянському Чині аж до смерти!

 

  Цього року минає 95 років життя та 50 років монашого служіння с. Олександри Анелі-Христини Пущинської, ЧСВВ. Нелегкий, сповнений радості та смутку шлях випав на долю цієї сестри Василіянки… далі

 

Монастир св. Василія Великого

  Історія служіння Сестер Чину Святого Василія Великого на Закарпатті починається у 1921році, коли Сестри станіславівського монастиря (тепер Івано-Франківськ) отримали листа, в якому повідомлялося, що в Ужгороді старенька вдова Поганьова хоче записати монахиням свій маєток, щоб у ньому вони зайнялися виховуванням бідних опущених сиріт. І вже в кінці 1921 року Сестри приїхали до Ужгороду, однак не могли розпочати справу ведення сиротинця, оскільки дім фундаторки був ще зайнятий її родиною.  Тому Сестри поселилися у домі власності Ужгородської капітули і їм передано провід  інтернату, де виховувалися сироти. Однак у 1922 році приміщення інтернату зайняло військо і Сестри не могли там працювати. Тому вони прийняли пропозицію  роботи в Пряшеві. Капітулярний вікарій Пряшівської єпархії о. др. Микола Руснак попросив Сестер заопікуватися дівочим інтернатом. Коли у 1924 році частина Сестер повернулася до Ужгороду, почалася праця в двох інтернатах для дівчат, в сиротинці та в місцевих церковних, так званих виділових, школах. А в 1925 році вже навіть відкрито Новіціят.

    У 30-ті роки ХХ століття в Ужгородському монастирі було понад 100 Сестер. Монахинь, які закінчували підготовчі курси і одержували відповідні дипломи, направляли в дочірні доми: до Мукачева, де Сестри мали помешкання при єпархіальному управлінні і працювали у лікарні, та до Хуста, де Сестри працювали в парафіяльних школах.

   У жовтні 1944 року радянські війська займають територію Закарпаття і Сестрам заборонено працювати в школах. Виживали за рахунок ручних робіт – працювали в промислових артілях, обробляли свою землю, деякі працювали як медсестри в лікарнях.

  У 1949 р. монастир в Ужгороді був націоналізований і переданий під приватні помешкання бездомним людям, а Сестер вигнано з обителі та забрано 2 інтернати, 4 дитячі садки і сиротинець. Сестри проживали та працювали хто де міг: в лікарнях, в школах. Однак підтримували між собою зв’язок, підпільно відбувалися Облечини, складання Обітів.

   В 1960-х роках за допомогою оо. Василіян в Ужгороді на вул. Цигольнянській, 9 було придбано дім для Сестер.

  Після відновлення публічної діяльності Греко-Католицької Церкви Сестри неодноразово зверталися із проханням про повернення свого майна. Та марно… Тому вирішено будувати новий будинок.

   30 серпня 2008 року владика Мілан Шашік, СМ поблагословив наріжний камінь під будову монастиря Св. Василія Великого Сестер Чину Св. Василія Великого в Ужгороді. А 16 вересня 2012 року було освячено цокольні приміщення, в яких Сестри проживають і досі.

 Поруч з монастирем збудована невелика церковця Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, де кожного дня відправляються Богослужіння.

  В Ужгороді Сестри служать Божому людові молитвою, а також активно працюють, катехизуючи дітей при парафіях, та провадять молитовні спільноти.

 

Адреса монастиря:

Монастир св. Василія Великого,

пров. Сестер Василіянок,1

м. Ужгород,

Закарпатська обл., 88000

Цитата св.В.Великого

З природи люди бажають речей гарних і добрих.

А нема речі гарнішої милішої над добро.

А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога.